Maxima Library

Юну дівчину Йоанну важко не помітити в натовпі. Ще б пак — копиця рудого волосся, фіолетовий шалик та куртка-мілітарі роблять свою справу. А Віктора нічого не вирізняє серед натовпу — хіба що смуток в очах та старомодний светр. Цих двох головних героїв поєднує не школа, не компанія, не хобі, а… самотність. Це захворювання вражає будь-кого і має різні причини. Часом здається, що самотність стає хронічною і проти неї немає жодних ліків. Але є те, що має силу здолати будь-яку хворобу, — це почуття любові, що народжується в серці та змінює долю.

У романі відомого австрійського письменника Ґустава Майрінка «Білий домініканець» (1921) тісно переплелися містика, неземне кохання, глибока філософія та «східний» колорит. Загадковий симбіоз різних культур, прагнення душі звільнитися від своєї оболонки, втрата відчуття реального, шалений танок, в якому кружляє строкате життя героїв — такий світ прози неперевершеного майстра слова, що й досі захоплює й заворожує вимогливого читача.

Білий домініканець давно вже вільний від гріха й чесноти, тож вільний від будь-яких ілюзій. Він — височенний верх, який постав з первісної безодні; він — сад, дерева в якому — такі, як ми, люди; він — Великий мандрівець, який з вічності зійшов у нескінченність, а ми пнемося, щоб піднятися з нескінченності у вічність.

У першій англомовній монографії, цілковито присвяченій сучасній українській прозі 90-х років XX ст., американський учений українського походження д-р Марко Андрейчик пропонує глибокий аналіз культурного вибуху, який охопив Україну в першому десятилітті її незалежності. 90-ті роки XX ст. були періодом великого творчого піднесення, експериментів та вивільнення української культури. Митці, що з’явилися в той час, започаткували хвилю творчості, яка цілеспрямовано та наполегливо переформувала успадковані моделі.

У книжці «Інтелектуал як герой в українській прозі 90-х років XX ст.» розглянуто прозу провідних авторів того часу як захопливий наратив, наповнений колоритними персонажами. Д-р Марко Андрейчик зосереджується на ролі інтелектуала у створенні пострадянської української ідентичності, відстежує злети й падіння цих героїв у процесі їх намагання переінакшити творчу сферу.

Ельфріда Єлінек (нар. 1946 р.) — відома австрійська романістка, драматург, поет і літературний критик, лауреат Нобелівської премії у галузі літератури 2004 року. Одна з найпровокаційніших письменниць XX століття. У видавництві «Фоліо» у 2012 році вийшов друком роман Е. Єлінек «Піаністка».

«Коханки» (1975) — один з кращих творів австрійської письменниці. Це жорстка й об’єктивна розповідь про дві цілком протилежні жіночі долі в сучасному світі. Бріґітта і Паула — дві дівчини, одна з міста, інша із села, проте для обидвох кохання, сім’я і секс — лише засоби, аби пробитися в житті, в житті, в якому кожна з них матиме високу «купівельну спроможність».

У книзі вибраних творів Йозефа Рота — одного з найвидатніших австрійських письменників XX століття, уродженця українських Бродів, учасника Першої світової війни — подано три романи письменника. У своєму шедеврі — романі «Марш Радецького», як і в «Гробівці капуцинів», Рот із глибокою ностальгією і вражаючою майстерністю простежує занепад імперії Габсбургів крізь призму життя однієї родини.

До книжки увійшли найвідоміші твори видатного російського письменника-романтика, чудового пейзажиста, мрійника й тонкого психолога Олександра Гріна. Повість-феєрія «Пурпурові вітрила» – це зворушлива і романтична казка, що підносить силу любові й людського духу, справжня поема про диво, яке творить людина своїми руками. В основу роману «Та, що біжить по хвилях» покладено романтику моря, загадкові історії кораблів, таємничі матроські легенди. Головний герой твору шукає свій ідеал і свою мрію і віднаходить справжні скарби духовного життя.

Для дітей середнього і старшого шкільного віку.

Переклад з російської Ігоря Андрушенко

Ілюстрації Олени Чичик

Роман «Серце пітьми» (1902) всесвітньо відомого англійського письменника польського походження та вихідця з України Джозефа Конрада (1857–1924) сягає найглибших основ людського єства і, можливо саме через це, вважається одним із найвидатніших літературних творів ХХ століття. Його основною темою, як і інших творінь письменника, є нескінченна мандрівка західної людини світовими околицями. Бездомний, знекорінений моряк Марлоу винаймається шкіпером річкового пароплава у бельгійську торгову компанію з єдиним завданням: знайти у нетрях Конго її найуспішнішого агента — постачальника слонової кістки Курца, — який, з невідомих для Марлоу причин, став для компанії дуже «незручним». Але буденна для колоніальних часів мандрівка перетворюється у жахливу подорож до серця пітьми… Сюжет цього роману, але вже наповнений обставинами війни у В’єтнамі, ліг в основу кінематографічної драми Френсіса Копполи «Апокаліпсис сьогодні» (1979).

«Стратегія блакитного океану» – одна з найвідоміших книг зі стратегічного планування останніх десятиріч. За 10 років із часу виходу з друку не полишала Топ-10 бізнес-видань на Amazon, стала бестселером на п’яти континентах, перекладена більш ніж 40 мовами та розійшлася накладом у 3,5 мільйона примірників. Викладені в ній ідеї довели свою ефективність не лише в бізнесі, але й у діяльності некомерційних організацій, державному секторі, виконавчій владі та навіть у мистецтві. Це нове й розширене видання доповнено досвідом практичного застосування стратегії, рекомендаціями з перетворення досягнень на постійний процес оновлення та аналізом найпоширеніших пасток, які чекають на шляху до створення комерційно переконливого блакитного океану. Бізнес без конкуренції – це реальність! Суперництво існує лише там, де в червоному океані кривавої боротьби за споживача під агресивними гаслами «захопити», «змусити» чи «витіснити» компанії змагаються за право вивести на ринок черговий звичний товар у новій обгортці. Але, щоб створити справді успішний бізнес, необхідно запропонувати щось особливе! Слід вийти на широкий простір блакитного океану – вільний від конкуренції ринок новаторських пропозицій. Ця книга, що стала справжньою філософією успіху, пропонує створити нову бізнес-модель за 150 стратегічних кроків, уже пройдених автогігантом Ford, фітнес-компанією Curves, виробником побутової техніки Philips, магазином цифрової музики iTunes, цирком Du Soleil та тисячами інших лідерів ринку.

Альпійське містечко. Гірськолижний курорт. Директор єдиної в окрузі фабрики почувається хазяїном містечка, позаяк забезпечує роботою усіх його мешканців. Однак йому цього замало. Головним своїм достоїнством він вважає достоїнство чоловіче. Він бажав би мати всіх жінок заразом, проте боїться СНІДу і змушений спрямовувати всю свою статеву енергію на власну дружину. Його кохання тваринне, грубе, розбещене. Перед черговим чоловіковим зґвалтуванням дружина заходить до спальні сина, ніжно прощається з ним і натягає йому на голову поліетиленового пакета…

Жахливо? Авжеж! Недарма найскандальніший роман Ельфріди Єлінек «Хіть» (1989) називають антипорнографічним.

Поліція вилучала його книжки, міністри оголошували його душевнохворим, критики пророкували його творам швидке забуття… Томас Бернгард (1931–1989) – enfant terrible австрійського суспільства другої половини XX століття, «голос правди», «мізантроп», «альпійський Беккет». Він дозволяв собі говорити все, що думав, і так, як вважав за потрібне.

«Холоднеча» (1963), перший роман, відразу приніс письменникові визнання. Це багатопланова розповідь про людські страждання, про достоїнство особистості, про тяжке існування людини у просторі, де панує холод самотності та відчуженості.

Прозова комедія «Старі майстри» (1985) «розважає» читача дошкульною критикою держави, її інституцій, а також доскіпливим перечитуванням канону, на якому побудовано західну культурно-освітню традицію. Мова Бернгарда близька до музикальних структур, а твори читаються на одному подиху, ще нікого не залишивши байдужим.