Maxima Library

Трощею в тім краю, де відбулася ця драма, називають очерет. Саме в очеретах над річкою Стрипою червонопогонники оточили жменьку підпільників, не лишаючи їм жодного шансу. Але Бог не без милості, козак не без долі. Мій герой виходить із пастки, перемагаючи саму смерть. І тоді розумієш, що троща — це, крім усього, катастрофа, бійня, яка трощить людські долі й життя. Однак якщо ти здатний гідно відповісти найжорстокішим викликам долі, то вийдеш переможцем навіть із пекла. Василь Шкляр

Троща» — роман про УПА, про перемогу людини над обставинами і над собою. Сам автор каже, що книга написана для того, аби показати світові, що українці не змирилися з режимом, і продовжують боротьбу, як і раніше. Для головного героя, вояка УПА, війна вже минула, проте боротьба не забулася. Та раптом він бачить на цвинтарі недавню могилу свого бойового товариша, і спогади наринають на нього з новою силою. «Свої» і «чужі», дружба та розбрат, кохання і зрада, помилування й помста, свобода й неволя… Перед його очима знов розгортаються бої та тривають допити, постають обличчя різних людей, та ніяк не з’являється личина зрадника… Показать меньше

«В дрімучу епоху Брежнєва я пішов у внутрішню еміграцію. Я писав свої твори, зашифровуючи їх за переклади з арканумської. Я вигадав країну Арканум, вигадав авторів, які там начебто жили й творили.

А поволі Арканум став пробиватися у мої сни. Я жив в Арканумі, сни про Арканум затоплювали мене. Я чекав ночі, щоб жити. Удень життя не було. Удень був страх.

Люди з Аркануму чекали на мене. Якщо я затримувався, посила­ли гінців на конях і стукали мені у вікно. Стукали перснями на пальцях, руків’ями мечів, стукали гілками і вітром, стукали пташками і хрущами, кликали всіма мовами і голосами.

Я підводився і йшов до вікна. Воно розчахувалося, і Арканум мене втягував у себе, засмоктував і впорядковував моє життя.

Арканумська мова пробивалася крізь мою, наче стебла трав крізь пісок, проламувала пам’ять, зливалася з моєю. Я переставав розрізняти, де моя мова, а де арканумська.

В Арканумі я чувся безпечно».

  Нова, давно очікувана збірка короткої прози Євгенії Кононенко. У цій книжці авторка - відверта до самого денця, несподівано інша і водночас пізнавана за своїм унікальним стилем, який поєднує щирість, ностальгію та тонку іронію.

    Книжка складається з трьох частин. Частина перша - це цікаві життєві історії, приміром, про використання сучасних технологій у романтичних стосунках, або ж несподіваний погляд на, здавалось би, звичайні життєві ситуації. Частина друга - це драми самого життя, це біль за тією хвилиною, яка могла б усе змінити, але цього не сталося. А наостанок - три відверті есеї про долю сучасної жінки-письменниці, про заздрість та професійність.

    Окремі новели ще до виходу книжки були відзначені літературними преміями.

Літній вечір, дорога в Альпах, автобус їде на значній швидкості. У ньому вихователька і четверо підлітків-інклюзивників: нетямуща Поліна, яка бавиться з плюшевим песиком, вважаючи, що він живий і може нажбурити їй на сукню, хтивий мрійник Б’єро, який не оминає жодної дівиці-молодиці, хворобливо запальний шанувальник музики Гун. І нарешті Люк, який добряче непокоїться й панікує через міністра. Віднедавна цей хлопець брав активну участь у дискусійному форумі. Під чужим іменем він дещо радив міністру, що й спричинило контраверсійну реформу системи охорони здоров’я. Медіа затялися викрити віртуального гуру, який морочив і пошив у дурні посадовця. Тепер Люк має терміново знищити докази свого шахрайства. Та чи вдасться це йому? Це комічна і поетична епопея, кусюча сатира про сучасний світ, одержимий ідеєю вічного шоу.

“Українська зима” — повість про воєнний Київ у грудні 2022-го року. Автор описує свої враження від Києва під час своєї подорожі до України зі США. Досвід отих відвідин став для нього безцінним. Автор має надію, що й читач знайде у цій повісті щось важливе для себе.

Переклад із російської Олени Коваль

«Нью-йоркська трилогія» — по-справжньому сміливий і захопливий роман одного з найдивовижніших американських письменників Пола Остера. У «Скляному місті», першій частині трилогії, письменник Деніел Квінн посеред ночі отримує зловісний телефонний дзвінок, що повністю змінює його життя. «Привиди», друга частина, оповідає химерну історію таємничого Білого, який хоче, щоб детектив Синій простежив за чолов’ягою на прізвисько Чорний. У «Замкненій кімнаті», завершальній частині книжки, головний герой дізнається, що його давній друг зник, залишивши дружину та дитину, а на додачу цілу купу рукописів. Ці три зовсім різні та водночас тісно пов'язані історії — яскравий зразок постмодерністської літератури. Українською трилогію видано вперше.

Старий, дитина, інвалід, прибиральниця, вулична торговка, патронажна сестра… Улюблені герої Ірини Цілик — непримітні, «маленькі» кияни, що мовчки двигають на собі тягар життя, і чиї обличчя зазвичай не потрапляють у поле зору телекамер. Кожен із них з дня на день провадить свою персональну війну — за територію людяності круг себе, і їхні історії, як вихоплені авторкою з темряви лірично-щемні «короткометражки», допомагають читачеві розширити цю територію і довкола себе також.

Автобіографічний роман Юрія Винничука «Груші в тісті» видавався неодноразово і завжди мав великий успіх. У ньому автор розповідає про Львів кінця 1970-х – початку 1980-х років, тобто про свою молодість: коли він фарцував (цікаво, чи всі молоді зараз знають, що це), вчився в інституті, служив у лавах армії і… любив. Любив усе – дівчат, друзів, поезію, пригоди… тобто саме життя. Тому у «Грушах…» – безліч історій, наповнених шаленим гумором (не завжди цнотливим), деколи майже вар’ятством, львівським колоритом і навіть пікантними подробицями життя львівської богеми 70-80-х років минулого століття.

В этой книге сорок шесть небольших новелл — по числу знаков японской азбуки. В этих новеллах — живые впечатления человека, оказавшегося в новой, непривычной среде, но, может быть, именно этим они и интересны. Свежий взгляд подчас остро подмечает то, что не видит взгляд привычный. Эта книга — не научный трактат о современной Японии. Это — первое знакомство с ней. Годзюон — японская азбука. Ведь азбука — самое первое, что изучает человек, начинающий постигать мир.

Для широкого круга читателей.

«МОЙ КАЛЕНДАРЬ» - ежеутреннее чтение для того, чтобы ваш день был прожит не зря. Эту книгу можно читать правильно и неправильно. Неправильно - это если всю сразу. Правильно - каждый день по страничке. Тогда ваша жизнь станет лучше. Во всяком случае светлей. Каждый день – это матч, который можно выиграть или проиграть. Когда-то я сделал для себя открытие – такое же, уверен, как очень многие: на матч надо выходить в правильном настроении, тогда шансы на победу возрастают. Что ж, правильное настроение можно себе создать. Именно с этого я начинаю каждый свой день. В зависимости от того, что предстоит сделать, я завожу правильную по духу музыку или читаю правильное стихотворение. Это камертон, задающий новому дню нужную тональность. Если бы я был композитором, я бы сделал календарь из 366 утренних мелодий, если бы я был поэт – сочинил бы 366 утренних стихотворений. Потому что каждый день уникальный. Ну а поскольку я исторический беллетрист, «Мой календарь» - это 372 маленьких истории. Вернее триста семьдесят два напоминания о том, что в этот самый день когда-то произошло что-то очень хорошее или очень важное. (372, а не 366, потому что я не хочу обижать ни один месяц, и в каждом из них у меня 31 день, по-честному. 30 февраля или, скажем, 31 июня, я рассказываю о событиях и людях, которых на самом деле никогда было, ну а у меня они есть. И они вам помогут не хуже, чем то, что существовало в реальности). Читайте и настраивайтесь на победу в матче.

Стефани 28 лет, и она отчаянно пытается вырваться из родного городка, чтобы исполнить свою мечту: поступить в университет и стать писательницей. Ее планы прерываются неожиданной беременностью и судебным разбирательством с отцом ребенка. С этого дня Стефани – нищая и бездомная мать-одиночка, которая может рассчитывать только на себя. Никто, включая ее собственных родителей, не может ей помочь. На протяжении нескольких тяжелых лет Стефани пытается дать надежный дом своей дочке Мие, выживая на крохи, перепадающие ей в виде нескольких пособий, и прискорбно низкий заработок уборщицы. В такой жизни нет места выходным, праздникам с друзьями и спонтанным покупкам – лишь подорванное здоровье, самая дешевая еда, одиночество, панические атаки и постоянный страх за будущее своего ребенка. Она учится не сдаваться, ценить маленькие радости жизни и упорно идти навстречу своей мечте. Это повесть о надежде, решимости и подлинной силе человеческого духа, книга, которая не оставит равнодушным никого.

Не нами сказано: «Революции начинают романтики, а плодами пользуются негодяи».
Перед читателем история трёх друзей, юность которых пришлась на начало восьмидесятых, мужание и взросление совпали со временем горбачёвских преобразований, зрелость – с периодом распада СССР и утверждения ельцинской России. Вместе со страной герои переживают период счастливых надежд времён перестройки, время смуты и, наконец, жестокого разочарования в младореформаторах, заведших страну в экономический и социальный тупик («Путь к рынку проложили через базар»).
На долю друзей выпали непростые испытания, а порой и потрясения. И прошли они через них несломленными, в первую очередь благодаря готовности подставить друг другу плечо в беде. Дружба, пронесённая через десятилетия.
В книге много остросюжетных интриг и детективных завязок, некоторые из которых тянутся через всю ткань романа. Разгадку их, как и положено, читатель находит в самом конце.

Юми-сан с трепетом ожидает от подрастающей дочки вопроса — «А где мой папа?» Папы, собственно говоря, и... нет. Молодая женщина твёрдо решает найти в самые кратчайшие сроки, если не мужа себе, то папу для своей Сацуки. События этого странного месяца, а также неугомонность четырёхлетней Сацуки не оставят равнодушным ни одного читателя.