Maxima Library

Це історія пса, якого завдяки експерименту перетворили на людину. Проте наслідки такого перетворення трагічні.

У повісті «Собаче серце» до найдрібніших деталей відтворено картину сучасного письменнику життя, утім вона в жодному разі не стає документальним портретом епохи, натомість перед нами постає гротескний образ тогочасної дійсності.

Повість є довершеним взірцем сатиричної фантастики. Михайло Булгаков написав її 1925 року, але через цензуру вона була заборонена до друку і так і не побачила світ за життя письменника. Уперше повість вийшла 1968 року в Лондоні, а в СРСР — аж 1987. І лише за 30 років опісля першої публікації на пострадянському просторі з’явився переклад українською мовою.

Феномен творчості Антона Чехова вже понад століття викликає дискусії, буває ліками для зболених душ і розумів, які прагнуть видужати, проте й нині лишається вкрай актуальним і не завжди збагненним найгострішим умам.

«Чайка», «Три сестри», «Вишневий сад» — найзначущіші п’єси не лише у творчості Чехова, а й у світовому мистецькому контексті. У них скрупульозно, мов під мікроскопом, досліджено душевну спонуку героїв діяти, творчо самореалізуватися, прагнення активно долучитися до творення щасливого майбуття. Та це позірно. А що ж істинно? Що насправді криється за такими спонуками / порухами / прагненнями / мотивами вчинків, дій чи бездіяльності героїв п’єс? Саме під таким оглядом А. Чехов препарує людську душу у п’єсах із книжки «Три сестри».

У комедії «Чайка» йдеться про ілюзію творчої самореалізації, яка — ­попри все — не стає запорукою щасливого життя. П’єса «Три сестри» — це драма бездіяльності, де кожен лише очікує на початок життя, утім аж ніяк не намагається жити чи, принаймні, братися робити для цього бодай щось. А комедія «Вишневий сад», мов вінець творіння, що підсумовує наслідки привільного існування, за мішурою і легкістю якого криється страх відповідальності за власне життя й небажання і неспроможність зробити вибір.