Maxima Library

Різні часи, різні люди, різні життєві обставини… Але для Ремарка і його героїв поряд завжди була війна – як передчуття, як сувора дійсність, як болючий спомин. Вона трощила долі, безжально позбавляла ілюзій, крала батьківщину, родину, надію… Але що жорстокішими були випробування, то більше цінувалися відвага й мужність, незнищенна жага до життя. І навіть у найтемніші часи не згасало полум’я самопожертви, справжньої дружби, щирого кохання…

У літературі ім’я австрійця Роберта Музіля (1880-1942) стоїть в одному ряду з іменами француза Марселя Пруста, ірландця Джеймса Джойса, американця Вільяма Фолкнера й інших таких вершин світової класики й новаторів прози. Роман «Людина без властивостей», який автор писав усе своє життя і який тепер перекладено понад тридцятьма мовами світу, дає широку панораму життя Австрії й усієї Європи напередодні першої світової війни, малює картину – нерідко гротесково-сатиричну – суспільних розчарувань і моральних пошуків у тогочасних реаліях.

У літературі ім’я австрійця Роберта Музіля (1880-1942) стоїть в одному ряду з іменами француза Марселя Пруста, ірландця Джеймса Джойса, американця Вільяма Фолкнера й інших таких вершин світової класики й новаторів прози. Роман «Людина без властивостей», який автор писав усе своє життя і який тепер перекладено понад тридцятьма мовами світу, дає широку панораму життя Австрії й усієї Європи напередодні першої світової війни, малює картину – нерідко гротесково-сатиричну – суспільних розчарувань і моральних пошуків у тогочасних реаліях.

У літературі ім’я австрійця Роберта Музіля (1880-1942) стоїть в одному ряду з іменами француза Марселя Пруста, ірландця Джеймса Джойса, американця Вільяма Фолкнера й інших таких вершин світової класики й новаторів прози. Роман «Людина без властивостей», який автор писав усе своє життя і який тепер перекладено понад тридцятьма мовами світу, дає широку панораму життя Австрії й усієї Європи напередодні Першої світової війни, малює картину – нерідко ґротесково-сатиричну – суспільних розчарувань і моральних пошуків у тогочасних реаліях.

Один з визначних творів світової класики, що увійшов до багатотомної епопеї «Людська комедія» великого французького письменника (1799–1850). В романі змальовано широку панораму життя Франції 20-х років XIX ст., зокрема гостро викрито безпринципний і продажний світ буржуазної журналістики, показано згубний вплив капіталістичних відносин на мистецтво і літературу, на все духовне життя суспільства.

Улітку 1956 року дворецький Стівенс, який усе життя прослужив у багатому маєтку під назвою Дарлінґтон-Голл, вирушає в автомобільну мандрівку південно-західною Англією. Коротка шестиденна виправа перетворюється на подорож у минуле, що виринає на тлі розкішних англійських пейзажів, у минуле, в якому особисті драми розгортаються разом із драмами світовими. Цей роман, за який Кадзуо Ішіґуро здобув Букерівську премію, — витончена історія про невисловлені почуття і прихований відчай, про жаль, що затьмарює залишок дня, коли з гіркотою розумієш, що все могло скластися інакше...

Амброуз Ґвіннетт Бірс (1842-1913) - американський класик, який вважається прекурсором «чорної літератури» ХХ сторіччя. Відомий передовсім як майстерний автор короткої прозової форми, Бірс високо цінувався сучасниками і здобув шану наступників, певною мірою вплинувши на подальший розвиток англомовної химерної і готичної літератури. Амброуз Бірс з притаманною йому гостротою і жорсткістю багато пише про свій досвід участі у Громадянській війні, в якій він воював на боці Півночі, що ліг в основу однієї з його найвідоміших збірок «Оповіді про солдатів і цивільних». Не менш відомою збіркою Бірса є «Чи може таке трапитися?», де він творить літературний канон «страшного» і «надприродного». Життя Бірса важко назвати щасливим: розлучення з дружиною та її смерть, загибель старшого сина на дуелі, смерть молодшого від хвороби, обтяженої алкоголізмом - вочевидь, усе це й надало того особливого трагічного і містичного забарвлення творам Бірса. А загадкове зникнення письменника і його ймовірна смерть у 1913 - на початку 1914 року і досі слугують темою для різних інтерпретацій, які знайшли відображення у творчості таких відомих письменників, як Г.Ф. Лавкрафт «Щось на порозі», Р. Гайнлайн «Втрачений спадок», Роберт Блох «Люблю блондинок» та ін. Місце поховання Амброуза Бірса і досі лишається невідомим. Вашій увазі пропонуються твори, що свого часу виходили у трьох найвідоміших збірках Амброуза Бірса, американського класика і творця темної готичної літератури - «Оповіді про солдатів і цивільних», «У вирі життя», «Чи може таке трапитися?» Інший класик літератури химерного і надприродного, Г.Ф. Лавкрафт, високо цінував творчий доробок Бірса, який певною мірою вплинув і на нього самого. ГФЛ, зокрема, зазначав: "Ближче до справжньої величі перебував ексцентричний і похмурий журналіст Амброуз Бірс, який теж брав участь у Громадянській війні, але вцілів і написав декілька безсмертних оповідань, а потім зник 1913 року в загадковому тумані, немов створеному його власною зловісною фантазією. Бірс був відомим сатириком і памфлетистом, однак своєю літературною славою він завдячує похмурим і жорстоким оповіданням, переважна частина яких пов’язана з Громадянською війною і які складають найяскравішу та найдостовірнішу картину, що будь-коли існувала в літературі. Правду кажучи, всі оповідання Бірса належать до літератури жаху, і якщо багато з них торкаються лише фізичного чи психологічного жаху Природи, то найвизначніші ведуть мову про надприродне зло і вносять значний вклад в американський фонд літератури про надприродне". Переважна більшість цих оповідань українською мовою публікується вперше.

Постать видатного українця Бориса Дмитровича Грінченко безперечно важлива для української культури, адже він виявив себе як поет, письменник, публіцист, фольклорист, етнограф, мовознавець, критик, історик, педагог, перекладач, просвітницький і громадський діяч. Як прозаїк Борис Грінченко відомий кількома повістями та низкою оповідань, які наскрізь cповнені патріотичним чуттям та гострим болем за поневолення України.

Особливо зворушливо автор змальовує життя і виховання дітей в тогочасних суспільних умовах, реалістично відтворюючи психологію своїх маленьких героїв. «Каторжна» – це історія дівчини Докії, обділеної материнською любов’ю та ласкавим словом. Захищаючи право живої істоти любити і бути любленою, бути захищеною у цьому жорстокому і беззахисному світі, автор постає майстром психологічної прози.

Джейн Остен (1775—1817) і досі по праву вважається «першою леді» англійської літератури. Її «романи звичаїв» підкоряють ось уже третє століття щирістю, тонким психологізмом, істинно англійським гумором і є обов’язковими для вивчення в коледжах і університетах Великої Британії.

«Гордість і упередженість» — роман про кохання багатого красеня-аристократа та скромної, але гордої доньки володаря невеликого маєтку в провінції. Вони зображені настільки лукаво і дотепно, що хвилюють не тільки уяву читачів, а ще й кінематографістів — ця книга є одним із найчастіше екранізованих літературних творів за всю історію кіно.

Австрійський письменник-експресіоніст, драматург, перекладач, банкір Ґустав Майрінк (справжнє ім’я Ґустав Маєр, 1868—1932) найбільш відомий за романом «Ґолем» (1915), який приніс йому всесвітню славу, ставши одним із перших книжкових бестселерів ХХ століття.

Одного разу оповідач переплутав свій капелюх з іншим, на підкладці якого було написано ім’я власника — Атанасіус Пернат. Після цього він почав бачити дивні уривчасті сни, в яких був тим самим Пернатом — різьбярем камей з єврейського гетто у Празі. У цих снах оповідач переживає цілу історію і врешті-решт намагається знайти Атанасіуса Перната в реальності, однак дізнається, що події, які він бачив у своїх снах, насправді відбувалися багато років тому...

Григорій Михайлович Тютюнник (1920—1961) – відомий український письменник, автор оповідань, віршів, повістей. Роман «Вир» – вершина його творчості, за цей твір письменник отримав Державну премію України ім. Т. Г. Шевченка.

…Герої роману мешканці села Троянівка – це і непокірний та розбишакуватий Тимко, і чиста в своєму коханні Орися, і красуня Юля, і хазяйновитий дід Йонька – мають своє уявлення про добро і зло… Коли починається Вітчизняна війна, кожен з них поводиться по-своєму, бо кожен має свою правду – хтось беззаперечно стає на бік радянської влади, хтось починає співпрацювати з німцями, а хтось не може зрозуміти, що робити далі…

Одна з книг Пелема Ґренвіла Вудгауса про пригоди молодого аристократа Бертрама (Берті) Вустера та його хитрого слуги Реджинальда Дживса. Українцям ці персонажі можуть бути знайомі завдяки серіалу «Дживс і Вустер», який було знято за мотивами книг і оповідань П.Ґ. Вудгауса, а головні ролі в якому зіграли Стівен Фрай і Г'ю Лорі.

ПЕРЕДМОВА ДО ВИДАННЯ 1953 РОКУ «Вгорі на віллі» - це новела. Я давно мав на думці її центральний епізод, у якому жінка незвичайної краси віддається чоловікові, якого вона майже не знає, не з любові чи хтивості, а з жалю. Але це була лише одна з, мабуть, десятка ідей, які час від часу виникали в мене, про які я час від часу думав, але з тих чи інших причин я ніколи не використовував. Одного разу, коли я був у Нью-Йорку, редакторка жіночого журналу запросила мене на обід і сказала, що вона дуже хотіла б, щоб я написав для неї короткий роман, який можна було б викласти в трьох чи чотирьох номерах. Того дня я був у хорошому настрої, і, імпровізуючи, я почав докладно розповідати їй історію, що зосереджується навколо цього конкретного епізоду. Їй це сподобалося, і вона доручила мені її написати. Але коли я її закінчив і вона прочитала, вона була приголомшена. Вона сказала, що це зовсім не те, що підходить її читачкам. Я ніколи не хотів укласти контракт з жодним редактором, коли він був незадоволений тією роботою, яку я йому передав на розгляд, тому я бадьоро благав чарівну, але наївну леді (я податливий в руках жінки в біді) щоб не дати їй задумуватись над цим питанням і забрав мій рукопис. Історія була «Вгорі на віллі». Писати було легко і весело. Я ніколи не надавав їй великого значення, і був здивований, дізнавшись, що в латинських країнах і на Близькому Сході вона була однією з найпопулярніших моїх книг. Я не прошу від читача більше, ніж щоб він знайшов у ній годинну розвагу. Примітка перекладача: Новела була опублікована в журналі «Редбук» (Redbook) в 1940 році у трьох номерах (лютий, березень і квітень) і називалась вона тоді «Вілла на пагорбі» ( The villa on the hill).

Коли молодість з усіма її пристрастями й бурхливими переживаннями вже позаду, коли більшість із важливих рішень у житті вже прийнято і людина зупиняється на порозі зрілості, цілком природно, що вона раптом відчуває необхідність озирнутися назад і оцінити пройдений шлях. Роман «Місіс Делловей» (1925) британської письменниці Вірджинії Вулф (1888–1942), який критики часто порівнюють з «Уліссом» Джеймса Джойса, розповідає про один день із життя Клариси Делловей, залюбленої в життя лондонської леді з вищих ешелонів британського суспільства. Чудовий червневий день занурює її в спогади про щасливі молоді роки. Клариса розмірковує про свій вибір вийти заміж за надійного й статечного Річарда Делловея, відмовивши екстравагантному Пітеру Волшу, якого вона палко кохала. Річард був її опорою впродовж усіх цих років, і вона прожила з ним щасливе життя, однак вагання й досі не дають їй спокою. Якщо рішення було правильним, чому ж тоді серце щемить від однієї згадки про ті далекі літні дні?

«Сині етюди» Миколи Хвильового – збірка новел, у яких з надзвичайною майстерністю описуються революційні події буремного ХХ століття***. Для цих творів характерний символізм, багатство поетикальних засобів та імпресіоністичні штрихи. Найвідомішими творами автора є новели «Я (Романтика)», «Кіт у чоботях», «Арабески», «Мати», «Редактор Карк», «Свиня», «Ревізор», «Повість про санаторійну зону», незакінчений роман «Вальдшнепи». Микола Хвильовий (справжнє ім’я Микола Фітільов)– талановитий український письменник, майстер психологічної новели з елементами романтизму та імпресіонізму.

...

Електронне видання.

У «Дублінцях» (1914) Джеймса Джойса (1882-1941) читач не знайде авангардного експериментаторства «Улісса» та безоглядної сповідальності «Портрета митця замолоду». Однак насичений психологізм оповіді, емоційність фрази, увага до компрометуючих деталей, небажання вдаватися в ідеалізацію та моралізаторство, готовність шокувати «набожних та благочестивих», як і усвідомлення того, що колір батьківщини — це не завжди блакитний відтінок неба, але й монотонна сірість дощового дня та брудно-коричнева багнюка дублінських вулиць — усе це дозволяє безпомилково упізнати стиль пізніше знаменитого на весь світ автора, а заразом робить цю збірку малої прози Джойса визначним досягненням модерністської літератури.

В оповіданні «Людина» особисте щастя героїні Кобилянської більшою чи меншою мірою вже пов'язується з соціальними проблемами, активною позицією людини в житті, з необхідністю боротися з обставинами, що сковують розвиток її духовних сил.

Збірка Ернеста Гемінґвея «Чоловіки без жінок та інші оповідання» охоплює написане у 1923–1927 роках. Ці твори, сповнені психологічної напруги і незвичайного поетизму, — про дорослішання і дружбу, про відвагу і страх, про кохання і　втрати, про війну і смерть, про відчайдушні пошуки сенсу життя… У характерному «телеграфному» стилі Гемінґвей фіксує довколишні події, часто не промовляючи про головне. Але місткі і несподівані деталі та óбрази створюють настільки особливу атмосферу, що в цих лаконічних, сміливих та витончено експресивних текстах автор постає перед нами як майстер короткої прози.

Ім’я Джонатана Свіфта (1667—1745), англійського письменника, політичного діяча, автора роману «Мандри Гуллівера», відомо в усьому світі. Він з тих мислителів, які прагнули поставити широкі філософські питання людського існування, людської природи, саморозкриття особистості.

«Мандри Гуллівера» (1726) складаються з чотирьох частин, що зображують подорож героя до Ліліпутії, країни велетнів Бробдінгнег, держави з летючим островом Лапути і до країни розумних коней-гуїгнгнмів, але за зовнішньою фантастичністю сюжету читачі впізнають їдку сатиру на політичне життя Англії першої третини XVIII століття.

З величезної художньої спадщини Вольтера (справжнє ім’я — Марі Франсуа Аруе; 1694—1778) — майстра сатиричної прози, історика, публіциста, просвітителя — найбільш відомі філософські повісті, перш за все «Кандід, або Оптимізм» (1759). У цьому творі письменник блискуче поєднав традиційний літературний жанр, де розкриваються кардинальні питання буття, різні філософські доктрини, розроблені свого часу Монтеск’є і Дж. Свіфтом, з пародією на сльозливі романи про пригоди нещасних закоханих, висміявши при цьому знамениту тезу Кандіда: «Все на краще в цьому найкращому з можливих світів».

ISBN 978-966-03-7890-2

© Я. І. Кравець, примітки, 2009

© О. А. Гугалова, художнє оформ­лення, 2017

© Видавництво «Фоліо», марка серії, 2017

«Людина і зброя» Олеся Гончара – антивоєнний роман, в якому автор з надзвичайним психологізмом зображує жахіття війни, протиставляючи їм гуманістичні ідеали: людяність, миролюбство і добро***. Світову славу письменнику принесли романи «Собор», «Прапороносці», «Тронка», «Берег любові», «Людина і зброя», повісті «Бригантина», «Далекі вогнища», новели «Модри Камінь», «За мить щастя». Олесь Гончар – видатний український письменник, автор соціально-психологічних та філософських романів, повістей та новел.

Творчість видатного австрійського письменника Ф. Кафки (1883—1924) можна вважати автобіографічною. Події особистого життя письменника, його взаємовідносини з нареченою знайшли своє літературне втілення в романі «Процес», де заручини автора перетворюються на арешт героя, а «суд» над ним, тобто розрив заручин, обертається стратою…

Світ творів Кафки дивовижний тим, що в ньому всі — невільники. Ні герої, ні читачі не мають змоги виплутатися з невідступного абсурду життя. 

ISBN 978-966-03-7960-2

© О. А. Гугалова, художнє оформ­лення, 2017

© Видавництво «Фоліо», марка серії, 2017

В історію української літератури Панас Мирний (1849—1920) увійшов як майстер психологічної прози. Одним з кращих його творів вважається роман «Повія» про трагічну  долю бідної селянської дівчини Христі. Нужда та переслідування місцевих багатіїв женуть Христю з рідного села на заробітки в місто. Але й там вона не знаходить щастя — знов насильство, підлість, брехня, що завдають їй болю і страждань, штовхають у прірву...

Також до видання увійшла повість «Лихі люди». Головні герої повісті — колишні шкільні товариші, що за свою народницьку діяльність опинилися за ґратами. Але і з в’язниці лине на волю їхнє слово правди…

Валер’ян Підмогильний (1901—1937) — український письменник і перекладач, один з найвидатніших прозаїків українського «розстріля­ного відродження».

Роман «Місто», завершений у 1927 році, став першим урбаністичним твором в українській літературі з новими героями, проблематикою та манерою оповіді. В ньому автор описав молодь, яка на початку 1920-х років тисячами потягнулася з сіл, щоб завоювати та зробити своїм українське місто. Письменник показує бажання молодих селян «вийти в люди», аналізує їхню психологію, розповідає про конфлікт, який розгоряється між людьми з різними світоглядами. Після масових репресій інтелігенції 1930-х років, під які потрапив також і Валер’ян Підмогильний, роман «Місто», як і інші твори письменника, був заборонений до 1989 року.

ISBN 978-966-03-5461-6 (Шкільна б-ка укр. та світ. літ-ри).

ISBN 978-966-03-6880-4.

© А. Землянська, при­мітки, 2013

© О. Д. Кононученко, художнє оформ­лення, 2014

© Видавництво «Фоліо», марка се­рії, 2010

Твори відомого французького письменника, поета, професійного льотчика Антуана де Сент-Екзюпері (1900—1944) раз у раз привертають увагу сучасного читача.

«Маленький принц» (1943) — найвідоміший його твір — став підсумком життєвого досвіду письменника. Ця мудра і людяна казка-притча просто і проникливо розповідає про найважливіше — про дружбу і любов, про красу і нетерпимість до зла. Читаючи її, почуваєшся дитиною і починаєш дивитися на навколишній світ зовсім іншими очима. «Усі ми родом з дитинства», — нагадує Сент-Екзюпері, знайомлячи читачів з Маленьким принцом — найзагадковішим і найзворушливішим героєм світової літератури.

ISBN 978-966-03-5461-6 (Шкіль на б-ка укр. та світ. літ-ри).

ISBN 978-966-03-7854-4

© П. В. Таращук, переклад україн ською, 2016

© Е. С. Соловей, передмова, 2004

© В. М. Карасик, художнє оформлення, 2017

© Видавництво «Фоліо», марка серії, 2010

Увазі читача пропонується «Ніч лагідна» — за визначенням критиків, один із кращих романів Ф. С. Фіцджеральда (1869—1940), відомого американського письменника, філософа «джазової доби».

Тонке розуміння життєвого досвіду цілої генерації молодих американців, народжених після Першої світової війни, що випали з конте­ксту так званої «американської мрії», глибина психологічного аналізу та лірико-емоційний самобутній стиль ставлять цей роман Фіцджеральда поміж визначних явищ американської та світової літератури минулого століття.

До нашого видання увійшло два твори видатного американського письменника Френсіса Скотта Фіцджеральда (1896—1940) — «По той бік раю» та «Кохання останнього магната».

Роман «По той бік раю» був опублікований 1920 року, і молодий письменник одразу ж став знаменитим. У цьому творі висловлено емоційний досвід цілого покоління юних американців, які прийшли в світ після Першої світової війни і, ставши дорослими, усвідомили, що «всі боги вмерли, всі війни відгриміли, будь-яка віра підірвана».

Еморі Блейн має гарну зовнішність, чудову освіту. Він завжди жив у своє задоволення й отримував усе, чого бажав. Однак смерть товариша, розорення сім’ї, неможливість через бідність одружитися з коханою дівчиною цілком змінюють його характер. Чи знайде Еморі своє місце під сонцем після випробувань, які випали на його долю?..

Роман «Кохання останнього магната» залишився незакінченим через передчасну смерть автора і був опублікований у 1941 році його другом і відомим літературним критиком Е. Вілсоном під назвою «Останній магнат». Цей твір посідає ключове місце в спадщині письменника. Позначений автором як вестерн, роман розповідає про становлення комерційної «студійної системи» Голлівуду з усім його закуліссям та норовами «дикого Заходу».

ISBN 978-617-7463-32-9

© О. Б. Казанівська, І. В. Ільїн,

О. А. Кальниченко, переклад українською, 2017

© О. А. Гугалова-Мєшкова, художнє оформлення, 2019

Френсіс Скотт Фіцджеральд (1896—1940) — американський письменник, автор багатьох романів та оповідань про покоління «епохи джазу», яскравий представник так званого «втраченого покоління». «Великий Гетсбі» — його найвідоміший роман, який став символом «століття джазу».

Америка, початок 20-х років ХХ сторіччя, час «сухого закону» і гангстерських розбірок, яскравих вогнів і яскравого життя

Тридцятирічний Нік Каррауей приїхав до Нью-Йорка навчатися банківської справи, хоча й плекає у глибині душі мрію про письменництво. Він і розповідає читачеві про пригоду, в яку виявився втягнутим. Аби уникнути міської спеки, Нік винайняв занедбаний будиночок у приміській зоні Нью-Йорка Вест-Егг, на березі затоки, де розташовані багаті будинки. Головним героєм оповіді стає його найближчий сусід, хазяїн великого палацу, нікому не відомий, загадковий та ексцентричний самотній молодик на ім’я Джей Гетсбі — Великий Гетсбі. Це людина, яка створила себе за рецептами американської моралі і яка дуже багата, але попри те — надзвичайно самотня. Кохання Великого Гетсбі до Дейзі стає величезною трагедією не тільки для нього...

До видання увійшли кращі твори талановитого українського письменника, блискучого новеліста, послідовника І. Франка, майстра слова Михайла Коцюбинського (1864—1913) — «Тіні забутих предків», «Коні не винні», «Intermezzo», «Сміх» та інші. Невеликі за обсягом, проте психологічно напружені твори, в яких письменник зобразив живі й правдиві образи, належать до найвищих досягнень української класичної прози.

ISBN 978-966-03-5461-6 (Шкільна б-ка укр. та світ. літ-ри)

ISBN 978-966-03-6198-0

© Ю. Б. Кузнецов, передмова і коментарі, 2013

© О. Д. Кононученко, художнє оформлення, 2013

© Видавництво «Фоліо», марка серії, 2010

Великий романтик Джек Лондон (1876—1916), незважаючи на те, що на його долю випало багато розчарувань, попри все вірить у Людину й вічне кохання між чоловіком і жінкою. Девіз його героїв — ніколи не здаватися.

Роман «Місячна долина» — оптимістична історія подолання труднощів, яку автор показав на прикладі однієї сім’ї. Події розгортаються в Америці на початку ХХ століття: Велика депресія ще не почалася, але вже відчувається напруга, відбуваються сутички між страйкарями й штрейкбрехерами. Проте Лондон наголошує, що змінити можна все, якщо бути розумним і не боятися ризикувати.

Головні герої роману — Білл Робертс і Саксон Браун — познайомилися на танцях в Окленді. Білл відразу зрозумів, що це саме та дівчина, з якою він готовий пройти через все своє життя. У важку хвилину, коли Білл опиняється на самому дні життя, саме Саксон заражає чоловіка нездійсненною, як здавалося їхньому оточенню, мрією: знайти на землях Каліфорнії чудове місце, де вони почнуть нове життя, працюючи на землі. Друзі, сміючись, кажуть, що таке місце є хіба що на Місяці. А Білл і Саксон пішки мандрують до Каліфорнії в пошуках власного раю, бо дорогу подолає той, хто йде…

Раніше видавництво «Фоліо» випустило друком збірку «Білий Зуб», романи «Серця трьох», «Мартін Іден» і «Дочка снігів».

ISBN 978-966-03-8720-1 (Зарубіжні авт. зібрання)

ISBN 978-966-03-8769-0

© О. А. Гугалова-Мєшкова, художнє оформлення, 2019

© Видавництво «Фоліо», марка серії, 2019

Повість «Зелений Змій, або Алкогольні спогади» Джек Лондон (1876–1916) написав, коли був уже відомим автором. У ній письменник відверто згадує своє раннє знайомство з алкоголем та глибоко аналізує причини його вживання, описує вплив хмільних напоїв на організм і душу. Автор неодноразово наголошує, що він не був алкоголіком від природи, однак через хмільні напої міг легко втратити два десятки розкішних років, які йому вдалося ще прожити. Він прагне застерегти від Зеленого Змія гідних і найкращих людей, яких той підманює на «дорогу смерті». Письменник шкодує, що Зеленого Змія вельми шанували у сучасному йому суспільстві, яке він прямо називає «варварською цивілізацією», та сподівається, що Зелений Змій стане пережитком того «темного» часу.

ISBN 978-966-03-8994-6

© О. А. Гугалова-Мєшкова, художнє оформлення, 2020

© Видавництво «Фоліо», марка серії, 2019

Роман «Буйний День» й оповідання «Гра» є ілюстраціями філософського погляду на життя як гру. Елам Гарніш на прізвисько Буйний День — піонер-золотошукач, Король Аляски, мільйонер, ділок — ставиться до життя як до гри в покер. Джо Флемінг — звичайний хлопець-робітник — своє захоплення боксом також називає грою. Обидва вони сильні, мужні, чесні й відкриті люди, справжні любимчики долі. Їхня неймовірна сила та витривалість не раз допомагала долати суворі виклики життя. Та попри це вони залишаються добрими та щиросердними, готовими будь-якої миті прийти на допомогу тим, хто її потребує, і бути справжньою опорою тих, кого вони кохають.

Проте життя-гра має свої правила, яких кожен гравець має дотримуватися. За уявний успіх треба платити дорогою ціною — здоров’ям, коханням і навіть життям…

ISBN 978-966-03-9004-1

© О. А. Гугалова-Мєшкова, художнє оформлення, 2020

© Видавництво «Фоліо», марка серії, 2019

У збірку ввійшли відомі твори циклів «Син Вовка», «Діти Морозу», а також оповідання «Бог його батьків». Джек Лондон знайомить читачів з індіанською культурою, її традиційними поняттями честі та обов’язку, описує жіночий характер, складний і часом суперечливий.

В оповіданні «Син Вовка» індіанці намагаються протистояти «синам вовка», які крім землі відбирають у них найдорожче — жінок. У жорстокій сутичці завоювання дівчини стає схожим на первісну боротьбу за самку. Цей твір як крик душі індіанського народу і торжество білої людини.

Тему місіонерства порушено в оповіданні «Бог його батьків». Скільки було вбито людей, скільки крові було пролито через те, що один бог нібито краще за інших.

До циклу «Діти Морозу» увійшли оповідання «Закон життя», «Брехун Нам-Бок», «Білошкіра Лі Ван» та інші. Тут зображено людину наодинці з собою. Вона має можливість випробувати себе в нелегкій боротьбі з обставинами, що загрожують самому її існуванню. Північ стає найсуворішим у житті випробуванням можливостей, закладених у людині.

ISBN 978-966-03-9086-7

© О. А. Гугалова-Мєшкова, художнє оформлення, 2020

© Видавництво «Фоліо», марка серії, 2019

«Против Сент-Бёва» – сборник критических статей и эссе Марселя Пруста (1871—1922). Пруст вступает в спор с известным литературным критиком Шарлем Огюстеном де Сент-Бёвом (1804—1869), основоположником биографического метода в литературоведении. В своих суждениях Сент-Бёв опирается прежде всего на личное знакомство с писателями, тогда как Пруст верит, что произведение создает сокровенное, глубинное «я» человека, отдельное от его публичной персоны. О писателях нужно судить по их книгам, а не о книгах – по их авторам. Ведя мысленный спор с покойным критиком, Пруст разбирает стихи Шарля Бодлера и Жерара де Нерваля, романы Гюстава Флобера и Оноре де Бальзака, Толстого и Достоевского, картины Гюстава Моро, Антуана Ватто и Клода Моне. Но «Против Сент-Бева» – это не набор сухих теоретических эссе, а живое литературное повествование, в котором герой-рассказчик и горячо любимая им мама обмениваются впечатлениями. На страницах книги Пруст-критик превращается в Пруста-писателя, а из статей рождается «В поисках утраченного времени».

«Клэр была больна; я просиживал у нее целые вечера и, уходя, всякий раз неизменно опаздывал к последнему поезду метрополитена и шел потом пешком с улицы Raynouard на площадь St. Michel, возле которой я жил. Я проходил мимо конюшен Ecole Militaire; оттуда слышался звон цепей, на которых были привязаны лошади, и густой конский запах, столь необычный для Парижа; потом я шагал по длинной и узкой улице Babylone, и в конце этой улицы в витрине фотографии, в неверном свете далеких фонарей, на меня глядело лицо знаменитого писателя, все составленное из наклонных плоскостей; всезнающие глаза под роговыми европейскими очками провожали меня полквартала – до тех пор, пока я не пересекал черную сверкающую полосу бульвара Raspail. Я добирался, наконец, до своей гостиницы…»

Это часть сборника