Maxima Library

У творчому доробку Олеся Ульяненка, автора відомого роману «Сталінка», відзначеного малою Шевченківською премією, короткі романи «Зимова повість» та «Богемна рапсодія» посідають особливе місце. У них письменник тонко й глибоко досліджує сучасне життя та психологію смерті. Він відтворює нестримний потяг людини до особистого щастя і вільного життя в рідній країні, однак намагаючись подолати тотальне зло, вона так і не спроможна досягнути омріяного, і єдине, що їй залишається, — гідно загинути або ж мужньо і з великим спокоєм зустріти свої останні хвилини.

Олесь Ульяненко (справжнє ім’я Олександр Ульянов; 1962–2010) — найрадикальніший і найжорсткіший, скандальний і непередбачуваний український письменник, автор понад 20 романів. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його книжки: «Сталінка. Дофін Сатани», «Жінка його мрії», «Квіти Содому», трилогія «Ангели помсти», «Вогненне око», «Серафима».

«Знак Саваофа» (2006) — роман про те, як Російська православна церква заважає будувати греко-католицький храм. Жорстко і з неабияким знанням справи Олесь Ульяненко змальовує побут панотців Києво-Печерської лаври, розкриває кримінальну суть діяльності цієї конфесії на території України та злочинницькі й збоченські нахили її керманичів.

За цей роман письменника багато років переслідували, і йшлося навіть про те, щоби піддати його анафемі. Але це було неможливо, бо Ульяненко вже сам вийшов із пастви РПЦ. Він проголосив анафему перший, його анафема — «Знак Саваофа».

Коли вона померла вперше, на кiлька хвилин, була ще дитиною. Повернулась до життя iншою. I не сама. Щоби забрати або змiнити життя всiх, хто став на її шляху.