Лауреат Нобелівської премії 1968 р. Ясунарі Кавабата (1899–1972) зберіг у своїх творах суто японську естетичну традицію в змалюванні людини й природи, в трактуванні вічних тем кохання й розлуки, життя і смерті, смутку й радості.
Лауреат Нобелівської премії 1968 р. Ясунарі Кавабата (1899–1972) зберіг у своїх творах суто японську естетичну традицію в змалюванні людини й природи, в трактуванні вічних тем кохання й розлуки, життя і смерті, смутку й радості. Ці особливості притаманні його повістям «Країна снігу», «Тисяча журавлів», оповіданням «Танцівниця з Ідзу», «Містечко Юміура».
«Все своє життя я прагнув до прекрасного і буду прагнути до самої смерті», — так сказав Ясунарі Кавабата (1899–1972) під час вручення йому Нобелівської премії 1968 року. Він сам визначав для себе шлях у житті та літературі і завжди слідував йому. Звідси — неповторна естетика творів Кавабати, зображення Японії та японців крізь призму вічних тем — життя і смерті, кохання і розлуки, радощів та смутку.
До збірки увійшли оповідання «Танцівниця з Ідзу», яке стало першим літературним успіхом письменника, та повісті «Країна снігу» і «Тисяча журавлів», які належать до найвідоміших творів Кавабати та неодноразово відмічалися літературними преміями та нагородами.
Головним героєм книги є шістдесятирічний чоловік на ймення Егуті. Одного разу він зовсім випадково потрапив до "дому сплячих красунь". Тоді він і подумати не міг, що зачарований дім буде манити його до себе знову і знову. Чоловік розумів, що все, що відбувається - аморально, але нічого вже не міг з цим зробити. Він знову дзвонив красуням і просив дозволу завітати до них. Вони манили і кликали його, наче сирени в безкраїх морських водах...