Maxima Library

Дерево бодхі — рослина, сидячи під якою Гаутама Будда отримав просвітлення. Насправді ж це звичайне дерево роду фікусів. Сотні тисяч, мільйони таких дерев ростуть у всьому світі, навіть в оселі самотньої тридцятип’ятирічної жінки, героїні роману Петра Яценка «Дерево бодхі».

Мула — герой роману «Повернення придурків» плекає цілий яблуневий сад. Разом із другом він розуміє, що після осягнення Нездійсненної мрії людині залишається лише один шлях у житті. Але той, хто колись пішов цим шляхом, рано чи пізно повертається…

Новий роман Анатолія Дністрового «Дрозофіла над томом Канта» — про українського інтелектуала, який перебуває у стані ненародження, стані, коли не знає, заради чого жити і пливе за течією радості і тривоги, любові і відчаю. Від усвідомлення свого ненародження він відчуває себе нещасним. Чекає великих змін, та не відчуває їхнього наближення. Ні любовні авантюри, ні інтелектуальні пошуки не наближають його до душевної рівноваги. Автор розробляє класичний сюжет конфлікту між вічним і плинним, а метафорою інтелектуального «без ґрунту» в його романі постає хаотична і непрогнозована поведінка маленької дрозофіли, що живе один день і живиться продуктами розпаду й гниття, наче вчені — на звалищі чужих ідей. Однак у головного героя є жінка, якій він постійно сповідується, жінка, від якої прийде спасіння…

Любов Пономаренко — одна із яскравих і самобутніх українських письменниць, неперевершений майстер неоімпресіоністської новели. Її проза — це проза вразливого і зрячого серця, проза яскрава, густа, образна, лаконічна і вишукана за формою. На кращих новелах Любові Пономаренко лежить і світиться виразна й переконлива ознака талановитості авторки, її своєрідного світобачення і світосприймання. Це синє диво української новелістики.

"Манускрипт з вулиці Руської" Романа Іваничука - це справжній шедевр про середньовічний Львів. І доки існуватиме Львів і притягуватиме до себе людей незбагненною магією, доти кожне нове покоління буде читати цей самобутній роман, щоб глибше відчути таїну славного міста.

Це видання «Манускрипту з вулиці Руської» приходить до читача в первісній редакції, без цензорських купюр та втручання.

Вперше збірка поезій Ігоря Калинця «Відчинення вертепу» під назвою «Поезії з України» вийшла 1970 року у Бельгії у видавництві «Література і мистецтво» в оформленні Богдана Сороки, без відома і без дозволу авторів. Зробило це видавництво з двох причин, «щоб врятувати для української культури високоякісний вклад поетично-мистецької творчости молодого покоління, та — щоб культурні кола світу дізналися, якої якости і якого змісту українську культурну творчість придавлюють окупанти України».

Сьогодні як ніколи актуальним є перевидання цієї оригінальної книги, що й робить з великим задоволенням літературна агенція «Піраміда».

В оформленні книжки використано графіку Богдана Сороки.

В книзі Костянтина Москальця «Мисливці на снігу» найповніше представлена поетична творчість одного із знакових поетів покоління вісімдесятників, автора відомих пісень «Вона», «Треба встати і вийти», «Армія Світла» та ін.

«Відлуння золотого віку» — перша в українській перекладній літературі антологія пізньої латинської поезії. Духовний простір збірки охоплює майже тисячоліття: від «срібного віку» (Сенека, Петроній, Марціал) і пізньолатинської доби (Авсоній, Клавдіан, Рутілій Намаціан та ін.) аж до початків середньовіччя (Максиміан, Боецій, Алкуїн).

У книзі вперше повністю перекладені українською мовою фраґменти творів найдавнішого європейського лірика, грецького поета Архілоха (VII ст. до P. X.), поета, який рішуче долав епічну традицію в поезії, усталені моральні засади в житті. Хліб щоденний і хліб поетичний — єдине у творчості воїна й поета, оспівувача суворої правди життя.

Повість про Архілоха, яку написав відомий еллініст, доктор історичних та філологічних наук, професор Львівського університету (1953—1964 pp.) Соломон Лур’є, доповнює книгу і є виявом шани перекладача — до Вчителя.

В основі письма Костянтина Москальця лежать тонкий естетичний смак, добра обізнаність із працями з філософії, естетики, культурології, вміння вловлювати тенденції певних літературних явищ, аналітичне мислення. Москалець виявляє високу культуру рецепції, ту культуру, яку в просторі українського слова сповідували його улюблені поети та критики Микола Зеров і Василь Стус. Вагомість цієї есеїстики і літературної критики полягає у поверненні до прямого, безпосереднього бачення, яке пошановує самобутність, індивідуальність усього сущого та спонукає задуматися над універсальними законами світобудови, ведучи до поцінування кожної миті буття.

* * *

Указ Президента України № 124/2015 Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка

На підставі подання Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка постановляю:

1. Присудити Національну премію України імені Тараса Шевченка 2015 року:

МОСКАЛЬЦЮ Костянтину Вілійовичу, письменникові — за книгу літературної критики та есеїстики «Сполохи».

«Уріж та його духи» — унікальна книга в українському літературному дискурсі. Це духовна історія в міфологічному часі реального села Уріж, в якому народилася самобутня письменниця Галина Пагутяк, лауреат Шевченківської премії, і зобразила його у своїх творах як безмежний Всесвіт.

В оформленні книжки використано фрагмент картини «Золоті струни» (1972) відомого українського художника Володимира Лободи

«Місце, де можна знайти абсолютний захист, чи існує воно? Писар Східних Воріт відчиняє двері кожному, хто потребує його, Писар Західних Воріт зачиняє двері за кожним, хто віднайшов у собі силу повернутись знову у світ людей: Антон і Яків, як перша і остання літери абетки, з якої складається мова віри, надії й любові. Вона зрозуміла тим, хто мешкає у Притулку, вона може стати зрозумілою і тобі. Формула порятунку, метафора освіченого серця – тобі є над чим замислитись, якщо ти ще не розучився цього робити. Втім, два романи-утопії Галини Пагутяк можна просто читати й так, адже ми всі вміємо читати, хіба ні?

Роман лауреата Національної пермії України ім.Т.Шевченка Галини Пагутяк „Писар Західних Воріт Притулку“ видається вперше. Тепер ти, чительнику, можеш не тільки увійти в Притулок, але й вийти з нього.»

Місце, де можна знайти абсолютний захист, чи існує воно? Писар Східних Воріт відчиняє двері кожному, хто потребує його, Писар Західних Воріт зачиняє двері за кожним, хто віднайшов у собі силу повернутись знову у світ людей: Антон і Яків, як перша і остання літери абетки, з якої складається мова віри, надії й любові. Вона зрозуміла тим, хто мешкає у Притулку, вона може стати зрозумілою і тобі. Формула порятунку, метафора освіченого серця — тобі є над чим замислитись, якщо ти ще не розучився цього робити…

У подорожніх нотатках «Сентиментальні мандрівки Галичиною» лауреата Шевченківської премії 2010 р. Галини Пагутяк більше емоцій, ніж інформації. Можливо, не всім сподобається, як вона описала їхню малу батьківщину, але це те, що побачили її очі й відчуло серце за короткі відвідини.

Треба подорожувати, вважає письменниця, куди маєш змогу, чи коли щось здригається в тобі від однієї назви міста, ріки чи села. Ану ж, між вами існує якийсь глибинний зв’язок? Для цього не потрібно багато грошей і часу, зате ти змінюєш себе і приносиш частку себе в інший світ, бо приходиш зі своєю місією — зустрічаючись з людьми, розповідаєш про свій світ, а потім розповідаєш про їхній, коли повертаєшся. Самбір, Бібрка, Броди, Мостиська, Добромиль, Нагуєвичі, Белз, Щирець, Підбуж, Уріж, Судова Вишня, Журавно, Рава-Руська… Ейфелеву вежу і міст закоханих у Венеції завжди знайдеться кому описати, але краще подивитися на ці занепалі й спустошені міста і села Східної Галичини як на своє, рідне, без ностальгії й зневаги…

Українська письменниця потрапляє перед Новим роком у Стамбул, у якому п’ять днів поспіль ідуть такі холодні дощі, що мерзнуть не лише руки, а й душа. І в цьому суцільному тумані з дощем і вітром всі її рани раптом почали кривавити. Стамбул змусив авторку задуматися над межовими ситуаціями власного життя і боротися з чорною тінню смерті, яка нависла над нею і її рідною Україною.

Іноді нам здається, що всі дні однакові, сірі й нецікаві. Але так не буває, бо кожна нова думка змінює світ. Треба просто виокремити її, належно пошанувати, бо що, як не наші думки, робить нас єдиними і неповторними.

У новій книзі лауреата Шевченківської премії Галини Пагутяк «Кожен день — інший» — щоденникові записи письменниці за 2011–2012 pp., в яких з великою художньою силою відображено її духовне світосприйняття та вміщено глибокі й цікаві спостереження, зроблені під час мандрівок від Урожа і Львова до Єрусалиму.

Знана й самобутня українська письменниця, безсумнівний майстер сучасної української прози, Галина Пагутяк приходить до свого читача з несподіваними творами східної тематики, у яких глибоко й талановито відтворює світ давніх шумерів та найтонші відчуття людські душі й естетику країни Вранішнього сонця.

Вибрані твори Галини Пагутяк «Захід сонця в Урожі» відзначено австралійською літературною премією «Айстра» як найкраще авторське видання в Україні 2007 року.

У романі відомого австрійського письменника Ґустава Майрінка «Білий домініканець» (1921) тісно переплелися містика, неземне кохання, глибока філософія та «східний» колорит. Загадковий симбіоз різних культур, прагнення душі звільнитися від своєї оболонки, втрата відчуття реального, шалений танок, в якому кружляє строкате життя героїв — такий світ прози неперевершеного майстра слова, що й досі захоплює й заворожує вимогливого читача.

Білий домініканець давно вже вільний від гріха й чесноти, тож вільний від будь-яких ілюзій. Він — височенний верх, який постав з первісної безодні; він — сад, дерева в якому — такі, як ми, люди; він — Великий мандрівець, який з вічності зійшов у нескінченність, а ми пнемося, щоб піднятися з нескінченності у вічність.

Молода російська письменниця Юлія Мельникова написала роман про Львів самотніх містиків і втрачених сподівань. Це — дивний текст. Химерна віньєтка, орієнтальна фантазія про божевільних сектантів, чи про те, як страшно можуть переплестися минуле з майбутнім? Про Леві, названого брата Шабтая Цві, який вирушив до Львова за каббалістичним рукописом Езри д’Альби? Про його кохання до пані Сабіни з роду П’ястів чи про жорстокий поєдинок рабина Коена та єзуїта Несвіцького? І про це також, але передовсім — про містичного двійника Єрусалиму, місто на семи пагорбах під левиним гербом…

Роман заснований на реальних історичних фактах. Дія в ньому відбувається в останній чверті XVII ст.

Всесвітньо відомий роман австрійського письменника-експресіоніста Ґустава Майрінка «Ґолем» (1914), перекладений чи не на всі європейські мови, є одним із яскравих зразків містичної прози XX сторіччя. Ще за життя автора твір здобув широку популярність і був двічі екранізований у Франції та Німеччині. Сюжет цієї філософсько-поетичної притчі побудований на леґенді про юдейського рабина, який створив живу істоту під назвою Ґолем із глини та оживив її за допомогою каббалістичного закляття. Вперше українською мовою роман «Ґолем» переклав у 30-х рр. XX ст. Василь Софронів-Левицький, але давно вже назріла потреба нової версії перекладу цього світового шедевру, що і здійснила з високою майстерністю Наталя Іваничук.

До книги вибрного ввійшли знакові твори лауреата Шевченківської премії Галини Пагутяк — романи та повісті, зокрема «Захід сонця в Урожі», «Кіт з потонулого будинку», «Записки Білого Пташка», «Книга снів і пробуджень» та інші, які по праву складають золотий фонд української прози, створеної поколінням вісімдесятників.

Відкриває книгу відома Галинина доповнена «Автобіографія без дат і майже без фактів».

У першій англомовній монографії, цілковито присвяченій сучасній українській прозі 90-х років XX ст., американський учений українського походження д-р Марко Андрейчик пропонує глибокий аналіз культурного вибуху, який охопив Україну в першому десятилітті її незалежності. 90-ті роки XX ст. були періодом великого творчого піднесення, експериментів та вивільнення української культури. Митці, що з’явилися в той час, започаткували хвилю творчості, яка цілеспрямовано та наполегливо переформувала успадковані моделі.

У книжці «Інтелектуал як герой в українській прозі 90-х років XX ст.» розглянуто прозу провідних авторів того часу як захопливий наратив, наповнений колоритними персонажами. Д-р Марко Андрейчик зосереджується на ролі інтелектуала у створенні пострадянської української ідентичності, відстежує злети й падіння цих героїв у процесі їх намагання переінакшити творчу сферу.

«Рукопис, знайдений у Сараґосі» — один з найхимерніших романів світової літератури, справжній шедевр, який підштовхує до щораз нових прочитань та інтерпретацій. За своєю структурою він нагадує китайську шкатулку, відкриваючи яку, ми в найнесподіваніших місцях виявляємо нові, менші шкатулки, а в них — знову нові, і так мало не до безконечності. За багатством змісту йому важко знайти аналоги в світовій літературі. Це захоплююче читання найвищого ґатунку, яке дарує читачам багато інтелектуальних насолод і безліч емоцій у пошуку ключів до таємниць і розв’язання несамовитих загадок. Роман цей можна читати як філософський твір, як містичний роман, як роман жахів, як гру з літературними традиціями, згідно з засадами літератури Просвітництва чи згідно з засадами карт таро. Знайдемо тут і фантастичні мотиви і елементи пригодницького та шахрайського романів, екскурси в теологію, філософію, геометрію і т. д. Сицилійські бандити, пірати, контрабандисти, монахи, рицарі, вчені, купці, жебраки, арабські шейхи, дипломати, солдати, єгипетські жерці, кабалісти, підвладні їм духи, перевертні, нарешті сам диявол стають героями численних розповідей, відчутно приправлених еротикою. Отож, відкрийте для себе химерний, фантастичний, барвистий світ роману Яна Потоцького.

Про що б не писала сучасна українська письменниця, лауреатка Шевченківської премії Галина Пагутяк, кожне її слово — талановите, настільки досконалий її стиль. І в новому романі-містерії вона приємно дивує багатством мови та символічністю образів, містикою і трагізмом людських доль, — українки Марії та єврея Йони, які одержимі золотим містом Єрусалимом, небесним і земним, і потрапляють до нього… через підземний прохід і підземне озеро з печери карпатської гори.

Однак центральною темою роману є митарства людської душі, яка шукає заспокоєння саме на Святій Землі і зустрічається тут із собі подібними — розгубленими душами.

До книжки «Тіні в маєтку Тарновських» відомого українського прозаїка Володимира Даниленка увійшли твори, в яких досліджуються стосунки між чоловіком і жінкою в сучасному світі з його загостреним почуттям егоїзму, самотності й дефіциту любові.

На руїнах почуттів Алла Рачківська і Тадей Швагуляк із повісті «Тіні в маєтку Тарновських» відвідують сеанси психотерапевта, які допомагають їм знайти в своєму минулому та минулому батьків причини, що сформували основи їхньої поведінки. Через любовний досвід різних поколінь розкриваються потаємні пружини, які рухають людиною і змушують її страждати, шукаючи відповіді на питання, що хвилюють кожного.

«Сонечко моє, чорне й волохате» — історія про молоду київську сім’ю, талановитого й непристосованого до життя піаніста, його дружину, яка працює на різних роботах, щоб утримати сім’ю, та їхні стосунки під час сімейної кризи.

Художній світ Володимира Даниленка — це світ натяків і недомовленостей, за якими прихована прірва людських пристрастей із їхніми романтичними прелюдіями, що переходять у насолоду, розчарування, біль, самотність і відчай, оголюючи одну з центральних екзистенційних проблем сучасної людини.