Maxima Library

Вулицями заснулого міста в пошуках чогось незвичайного ходить, іноді, як у казці, здіймаючись високо в небо, не розлучаючись зі своїм фантастичним, невидимим для стороннього ока зеленооким гепардом, Коломбіна. Друга героїня повісті, художниця, день у день сидячи в кав’ярні, малює незвичайний, вигаданий нею світ. Третя — весь час подумки сперечається зі своїм коханим, обстоюючи права на свою людську і жіночу гідність. Такі вони, «жінки з Місяця» Барбари Фрішмут, однієї з найвідоміших сьогодні письменниць Австрії.

У цих двох романах з автобіографічною канвою відомий письменник США Джон Апдайк (нар. 1932), тонкий психолог і оригінальний стиліст, малює картину життя «одноповерхової Америки»: невелика ферма або провінційне містечко, дух його мешканців, рівень їхнього життя; проблеми місцевої школи, побачені «згори» і «знизу» — учителем і учнем. Висвітлюючи ряд соціальних та моральних проблем сучасного «середнього американця» на тлі проблем «вічних», загальнолюдських, письменник вдається до образів міфології, що, на його думку, допомогло йому «протиставити світові бруду, споживацтва, пітьми вищий світ натхнення і добра», торкнутися теми духовного безсмертя, свободи особистості, складності людських взаємин.

У подружжя Юрія Риги і Марії Колодки, які виїхали з України в 1928-му році, син Джордж народився через чотири роки вже в новій країні — Канаді. Виростав він у канадському середовищі, завжди писав англійською мовою, хоча не забував і мови свого дитинства, мови своїх предків — української. Прямих звернень до української теми у Риги не так багато: роман «Голодні гори» (1963) (екранізація Hungry Hills (2009)), п'єса «Листи до мого сина» (1982), фільм «1927», знятий за його сценарієм канадською телекомпанією Сі-бі-сі в популярному серіалі про іммігрантів «Новоприбульці». Роман "Тіні стерв'ятників" розповідає про факти рабства у другій половині XX ст. Фермери у гонитві за наживою нещадно експлуатують нелегально ввезених до країни іноземців, переважно мексіканців.

Переклав з англійської: Євген Крижевич

"Местами гололед" Роман западногерманского писателя Макса фон дер Грюна посвящен жизни рабочих ФРГ. Произведение написано от имени шофера автобазы, члена производственного совета Карла Майвальда, который, обнаружив позорную систему подслушивания частных разговоров на предприятии, бросил вызов хозяевам. События, связанные с рабочей забастовкой, вспыхнувшей после этого, составляют сюжет романа, в котором автор касается многих проблем жизни рабочих в ФРГ.

Роман західнонімецького письменника Макса фон дер Грюна присвячений життю робітників ФРН. Твір написаний від імені шофера автобази, члена виробничої ради Карла Майвальда, який, виявивши ганебну систему підслухування приватних розмов на підприємстві, кинув виклик хазяям. Події, пов’язані з робітничим страйком, що спалахнув після цього, складають сюжет роману, в якому автор торкається багатьох проблем життя робітників у ФРН.

До збірника ввійшли повісті сучасних болгарських письменників Еміліяна Станева, Павла Вежинова, Андрея Гуляшки та Івана Давидкова. Різні за тематикою, ці твори близькі між собою утвердженням величі духовно розкріпаченої людини, цінності людського життя, тонким психологізмом, філософічністю й поетичністю. Зміст: ЕМІЛІЯН СТАНЕВ. Легенда про Сибина, князя преславського. Переклав Олександр Кетков 7 ПАВЕЛ ВЕЖИНОВ. Бар’єр. Переклав Іван Білик 101 АНДРЕЙ ГУЛЯШКИ. Романтична повість. Переклали Катерина Зозуляк-Марущак та Марія Вакалюк-Дорошенко 189 ІВАН ДАВИДКОВ. Прощай, Акрополю! Переклав Іван Луць 345

Роман-есе. Екологія природи і екологія душі – тема, яка проходить крізь усю творчість болгарського митця Івана Давидкова.

Здається, це наукова фантастика, але скоро люди житимуть на Марсі. Дехто, залучаючи великі гроші, спрямовує неймовірні зусилля на те, щоб доставити перших людей на Червону планету. Приватні компанії, що ними керують бунтарі-підприємці, такі як Ілон Маск, Дже Безос, Річард Бренсон, конкурують із NASA та низкою інших космічних агенцій за можливість першими висадитися на Марсі. У цій провокаційній книжці, що здобула чимало нагород, журналіст Стівен Л. Петранек обґрунтовує, чому життя на Марсі — обов’язковий запасний план для людства, і пояснює, як це відбуватиметься та які можуть бути ризики.

Амос Оз (Клаузнер; народився 1939 року в Єрусалимі) — відомий ізраїльський прозаїк і журналіст, лауреат премії Бяліка (1986) і премії Ізраїлю з літератури (1996). Почесний доктор Антверпенського університету (2008). Твори А. Оза перекладено 38 мовами. «Пізнати жінку» (1989) — історія колишнього агента спецслужби, справжнього професіонала, мисливця за чужими таємницями. Тяжко переживаючи смерть дружини, він іде у відставку, щоб присвятити своє життя доньці, яка хворіє на епілепсію. І тепер у нього нарешті з’являється час для того, аби проаналізувати власне минуле. «Пізнати жінку» — тонке психологічне дослідження, яке глибоко висвітлює сутність шлюбу.

Один із найвизначніших сучасних французьких письменників, член «Ґонкурівського комітету», Мішель Турньє не лише входить до першої п’ятірки французьких прозаїків, але і впродовж останніх тридцяти років є одним із найпопулярніших сучасних авторів світової літератури — живим класиком. За роман «Вільшаний король» був удостоєний Ґонкурівськой премії. У 1996 році роман було екранізовано, головну роль у фільмі зіграв Джон Малковіч.

Назва «Вільшаний король» перегукується з германською міфологією і є глибоко символічною. Але сам роман наштовхує на думку про універсальний міф, а саме – міф про Людожера. Його головний герой Авель Тифож глибоко переконаний, що існує потаємна узгодженість між плином речей і його особистою долею. Він має в собі щось від чарівника й людожера, обидва ці образи глибоко притаманні французькому фольклору, а тому роман Турньє французькі критики вважають чи не найбільш значущим романом французької літератури ХХ ст.

Том Еґеланн (нар. 1959 р. в Осло) — відомий норвезький письменник, який працює у жанрі інтелектуального детективу. Його книжки перекладено понад 20 мовами світу. Роман письменника «Євангеліє від Люцифера» вийшов друком у 2009 році. Археолог Бйорн Белте потрапляє до Києво-Печерської лаври, звідки таємно вивозить до Норвегії, а потім до Ісландії загадковий манускрипт. Він вважає, що це «Євангеліє від Люцифера», яке вже давно розшукують вчені. Знахідка стає для Бйорна фатальною: усі, хто так чи інак був пов'язаний з манускриптом, гинуть один за одним. За всіма ознаками їхні вбивства ритуальні. Однак хто і з якою метою скоює вбивства і коли дійде черга самого Бйорна?..

Грейс була зовсім дівчинкою, коли на неї напали вовки. І якби не дивний жовтоокий вовк, який урятував її, вона б загинула в засніженому лісі. Саме тому рік у рік вона з приходом зими виглядає свого вовка, не розуміючи, чому в неї тріпоче серце, коли вона зазирає в його дивовижні очі. Та одного разу під час облави в лісі таємниця розкривається: жовтоокий вовк, отримавши кулю в шию, перевертається на хлопця на ім’я Сем, і Грейс усвідомлює, що все життя була в нього закохана, підсвідомо розгадавши його справжню сутність. Та скоро Сем знову повернеться у вовчу шкуру, і Грейс утратить його назавжди. Невже їхньому зимовому коханню так і не судилося справдитися?

Сем і Грейс нарешті знову разом. Невже несподіване лікування і справді подіяло, і Сем більше ніколи не перевертатиметься на вовка? І зимове кохання, про яке вони вдвох так довго мріяли, здійсниться? Та схоже, не все так просто: Грейс почувається дуже дивно, так ніби та вовчиця, на яку вона так і не перевернулася, починає прокидатися у неї в нутрі. І тепер Семові доведеться шукати протиотруту, щоб урятувати кохану. От тільки чи вдасться це йому?

Книжку цю писано по живих слідах (за нотатками і за закарбованими в голові образами) сцен та подій із різних частин України відразу, як не стало кліщів мертвотної совєтської цензури. Авторка розпочала працю над романом у Києві 1942-го року під більшовицькими бомбами, продовжувала її у Турці на Бойківщині під гуркіт вже недалекої лінії фронту, потім у таборах Ґрацу під американськими й совєтськими бомбами, а закінчила в тривожній репатріяційній атмосфері, у повоєнних Ді-Пі таборах Австрії. Перші три книги були друковані 1948-го року в Німеччині у видавництві «Українська Трибуна» і на тому друк був припинений. Четверту книгу видрукувано у Нью-Йорку, СІНА, 1951-го року зусиллями авторки за зароблені на тяжкій фізичній праці кошти.

Книжку цю писано по живих слідах (за нотатками і за закарбованими в голові образами) сцен та подій із різних частин України відразу, як не стало кліщів мертвотної совєтської цензури. Авторка розпочала працю над романом у Києві 1942-го року під більшовицькими бомбами, продовжувала її у Турці на Бойківщині під гуркіт вже недалекої лінії фронту, потім у таборах Ґрацу під американськими й совєтськими бомбами, а закінчила в тривожній репатріяційній атмосфері, у повоєнних Ді-Пі таборах Австрії. Перші три книги були друковані 1948-го року в Німеччині у видавництві «Українська Трибуна» і на тому друк був припинений. Четверту книгу видрукувано у Нью-Йорку, СІНА, 1951-го року зусиллями авторки за зароблені на тяжкій фізичній праці кошти.

«Читанка для Мануеля» — останній роман Хуліо Кортасара (1914—1984), аргентинського письменника, безумовно, одного з найвідоміших в літературі Латинської Америки та й усього світового красного письменства. Як і в «Грі в класи» (цей роман вийшов друком у видавництві «Фоліо» у 2008 році), у центрі уваги письменника — філософія, сенс життя, кохання, призначення людини. «Читанка для Мануеля» — це роман-колаж, «книжка в книжці». Молоді латиноамериканці Патрісіо і Сусанна, які живуть у Парижі на початку 1970-х років, роблять для свого сина Мануеля читанку, наклеюючи в альбом газетні вирізки. І як практично в усіх своїх творах Кортасар не ставить останню крапку: обрати фінал книжки, як і фінал життя — це прерогатива читача....

«...Кожна людина проходить через три виміри: народження, життя і смерть. Та є ще вимір четвертий - пам’ять. Та заслуговує на неї лише той, хто взяв участь у борні за свободу, яка с найвищою метою кожного живущого на землі», - пише Роман Іваничук. Нова книжка «Присутність відсутніх» виходить з нагоди його 85-літнього ювілею і є своєрідним підсумком творчого життя визнаного Майстра. Письменник розмірковує про давню історію і близьких йому людей, про свого Вчителя Івана Франка, рідну Коломию і Львів, що формували його як митця. Художнє слово стало для Романа Іваничука зброєю, з якою служив своєму народу.