Maxima Library

Констандія Сотиріу — кіпрська письменниця, журналістка, працівниця Бюро преси й інформації МЗС Кіпру. Авторка трьох романів та кількох п’єс.

Перший роман «Айше їде у відпустку» (2015) приніс авторці популярність у Греції та на Кіпрі й наступного року був удостоєний найвищої нагороди — Афінської літературної премії. Наступний роман «Земляні голоси» (2017) потрапив до короткого списку Літературної премії Кіпру. Останній натепер роман письменниці під назвою «Гіркий край» 2019 року отримує Літературну премію Кіпру, а оповідання «Обряди смерті», написане за мотивами цього роману, того самого року отримує Премію Співдружності націй за найкраще коротке оповідання.

У своїх творах К. Сотиріу намагається осмислити трагічні події нещодавньої історії Кіпру — окупацію його північної частини Туреччиною, побачити різні «правди» громадянського конфлікту й те, що ховається за конструюванням таких правд, звернутися зі словами примирення до тіней з обох його сторін, щоб відкрити очі на обопільну кривду та несправедливість, які перетворили острів кохання на острів ненависті.

Андоніс Георгіу — кіпрський драматург і прозаїк. Член редколегії літературного журналу «Анев». Автор 7 п’єс. Лауреат Літературної премії Європейського Союзу 2016 року. П’єсу «Люба моя пралко» (2005) нагородили премією Кіпрської організації театрів у категоріях «Театральний текст» і «Акторська гра». Цей твір перекладений французькою, італійською, турецькою й угорською мовами. Характерною рисою п’єс А. Георгіу є інтертекстуальна взаємодія з творами грецької традиції: драматургією Аристофана й поезією Я. Рицоса, а також європейського театру й поп-культури: «Щасливі дні» С. Бекета і «Хвороба», «Гамлет-машина» Г. Мюлера та «Була я Лісистратою».

Однією з центральних тем творчості А. Георгіу є функціонування пам’яті як основного механізму усвідомлення людиною своєї особистості, втрата пам’яті як різновид соціального вмирання його персонажів, пам’ятання і пригадування як процес «гри» ідеологій, унаслідок якої людина може втратити своє особисте Я, створити «фальшиві» спогади, прийнятні для тих чи тих ціннісних моделей, які існують у суспільстві як незмінні й непорушні норми. Пригадуючи епізоди свого життя, герої А. Георгіу постійно потрапляють у ситуацію визначення меж нормального й ненормального...