Maxima Library

Що це, бульварний роман? Може й так, тим більше що й сам автор цього не заперечує. Адже в «Празькому цвинтарі» є змови, підземелля, повні трупів, кораблі, що злітають на повітря посеред виверження вулкана, вбиті абати, що воскресають кілька разів, нотаріуси з накладними бородами, сатанистки-істерички, які відправляють чорні меси, карбонарії й паризькі комунари, масони, фальшиві «Протоколи сіонських мудреців», і так далі й таке інше. Втім, у читача, що має гарну звичку думати, відразу ж виникає відчуття, що про все це він уже десь чув або читав. І це дійсно так. Крім капітана Симоніні, головного героя книжки, усі інші персонажі нового роману Умберто Еко існували насправді й робили саме те, що описане…

Патрік Зюскінд народився у 1949 році в Амбаху (Німеччина) в родині письменника. Кар'єра його розпочалася з роботи журналіста, одночасно він вивчав історію в університетах Баварії. Успіх прийшов після виходу його першого твору «Контрабас», далі були «Парфуми», «Історія пана Зоммера» (перші два твори вийшли друком у видавництві «Фоліо»), Повість «Голуб» побачила світ у Швейцарії 1987 року.

Звичайнісінький птах — голуб, — що раптово залетів до маленької кімнатки на сьомому поверсі, зруйнував усталене життя Йонатана Ноеля. Він загнаний, він знесилений, він у відчаї, він навіть здатен на самогубство, він може відмовитися від усього, навіть від самого себе…

Стіґ Ларссон (1954–2004) — талановитий шведський письменник і журналіст, твори якого набули популярності вже після передчасної смерті автора.

Сорок років загадка зникнення юної родички не дає спокою промисловому магнату, й він здійснює останню у своєму житті спробу — доручає розшук зниклої журналісту Мікаелю Блумквісту. Той береться за безнадійну справу скоріше для того, щоб відволіктися від власних неприємностей, але невдовзі розуміє: за фасадом ідилічно мирного містечка криється справжнє пекло — протягом десятиліть хтось катує та вбиває жінок. До Блумквіста приєднується Лісбет Саландер — геніальна (чи божевільна?) дівчина-хакер, чиє минуле також сповнене гірких таємниць.

Переклаd (з російської) В. М. Верховень

Стіґ Ларссон (1954–2004) — талановитий шведський письменник і журналіст, твори якого набули популярності вже після передчасної смерті автора. У видавництві «Фоліо» вийшли друком романи С. Ларссона «Чоловіки, що ненавидять жінок» і «Дівчина, що гралася з вогнем».

Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.

Переклав (з російської) В. М. Верховень

Стіґ Ларссон (1954–2004) — талановитий шведський письменник і журналіст, твори якого набули популярності вже після передчасної смерті автора.

Пізно ввечері у своїй квартирі вбито журналіста та його подругу, які вивчали канали постачання до Швеції секс-рабинь з Прибалтики та Східної Європи. Усі підозри падають на найдивнішу дівчину у світі з темним минулим — Лісбет Саландер.

Мікаель Блумквіст починає власне розслідування загибелі своїх колег і друзів, щоб знайти справжнього вбивцю і довести невинуватість Лісбет, яка колись врятувала йому життя.

По всій Швеції розпочато полювання на «вбивцю-психопатку», проте Лісбет Саландер не боїться кинути виклик усім — і мафії, і громадськості, і навіть самій смерті.

Переклав (з російської) В. М. Верховень

Норвежець Ю Несбьо (нар. 1960 р.) у себе на батьківщині спочатку став відомим як економічний оглядач (він закінчив Норвезьку школу економіки), потім як рок-музикант і композитор популярної групи «Di Derre», а наприкінці 90-х ще і як письменник, автор серії романів про поліцейського Харрі Холе. Перший із романів серії — «Нетопир» (1997) — був визнаний кращим детективом Скандинавії, удостоївся у критиків звання «миттєвого бестселера» й приніс автору престижну премію «Срібний ключ». У видавництві «Фоліо» вийшли друком романи Ю Несбьо «Нетопир», «Червоногрудка» та «Безтурботний».

Колишній поліцейський Харрі Холе після кількох років знову повертається до Осло, щоб розслідувати справу, в якій сина його коханої жінки Олега звинувачують у вбивстві. Невидимий бік Осло, розмаїття наркотиків, наркодилери, боротьба за ринок збуту… Хто за цим усім стоїть? Харрі навіть уявити не міг, до чого призведе його розслідування…

Сонні Лофтус упродовж останніх десяти років відбуває термін за злочини, яких не скоював. В обмін за це він безперебійно отримує героїн. Інші в’язні часто звертаються до нього по розраду чи благословення, оскільки Сонні має серед них реноме напівченця-самітника. Наркоманом він став, коли його батько, офіцер поліції, вчинив самогубство і вже після смерті був визнаний винним у корупції. Сонні перебуває у центрі уваги корумпованого середовища Осло: тюремний персонал, поліція, адвокати, збоченець-капелан – усі зацікавлені в тому, щоб він залишався у в’язниці. Та дізнавшись про деякі, тривалий час приховувані факти щодо свого батька, Сонні вчиняє блискучу втечу і розпочинає полювання на людей, винних у злочинах, за які досі змушений був спокутувати він.

Випав перший сніг, отже, невдовзі з’явиться і серійний убивця на прізвисько Сніговик. Цього разу Харрі Холе треба зловити маніяка у рідному Осло. Убивця ретельно планує кожен злочин, практично не залишаючи слідів. Проте кілька, на перший погляд незначних, промахів у його «роботі» все ж трапилося, вони й допомагають Холе знайти маніяка. Однак про що інспектор не здогадується, так це про те, що Сніговик сподівається особисто зустрітися з ним, й зустріч ця має стати для Харрі останньою…

Норвежець Ю Несбьо (нар. 1960 р.) у себе на батьківщині спочатку став відомим як економічний оглядач (він закінчив Норвезьку школу економіки), потім як рок-музикант і композитор популярної групи «Di Derre», а наприкінці 90-х ще і як письменник, автор серії романів про поліцейського Харрі Холе. Перший з романів серії – «Нетопир» (1997) – був визнаний кращим детективом Скандинавії, удостоївся у критиків звання «миттєвого бестселера» й приніс авторові престижну премію «Срібний ключ». У видавництві «Фоліо» вийшли друком романи Ю Несбьо «Нетопир», «Червоногрудка», «Безтурботний», «Привид», «Мисливці за головами», «Таргани», «Леопард», «Сніговик», «Поліція».

В Осло, потомленому небувалою спекою та посухою, стається низка зухвалих убивств. При цьому вбивця на тілі у кожної жертви залишає діамант у вигляді пентаграми. Для розслідування цих злочинів керівництво поліції змушене об’єднати в одну команду двох своїх найталановитіших детективів – Харрі Холе та Тома Волера, які, проте, відчувають давню неприязнь одне до одного. Харрі навіть звинувачував Волера у причетності до вбивства своєї напарниці, однак усе списали на нервовий зрив та проблеми інспектора з алкоголем. Харрі Холе, як і завжди, доведеться докласти багато зусиль, щоб спіймати маніяка і вивести свого колегу на чисту воду…

Норвежець Ю Несбьо (нар. 1960 р.) у себе на батьківщині спочатку став відомим як економічний оглядач (він закінчив Норвезьку школу економіки), потім як рок-музикант і композитор популярної групи «Di Derre», а наприкінці 90-х ще і як письменник, автор серії романів про поліцейського Харрі Холе. Перший з романів серії – «Нетопир» (1997) – був визнаний кращим детективом Скандинавії, удостоївся у критиків звання «миттєвого бестселера» й приніс авторові престижну премію «Срібний ключ». У видавництві «Фоліо» вийшли друком романи Ю Несбьо «Нетопир», «Червоногрудка», «Безтурботний», «Привид», «Мисливці за головами», «Таргани», «Леопард», «Сніговик», «Пентаграма», «Поліція».

Невідомий міжнародний кілер на різдвяному концерті в Осло убиває офіцера норвезької Армії спасіння. Розслідуванням цього злочину займається Харрі Холе, котрий як завжди з головою поринає у свою улюблену роботу. Тепер він залишився сам-один: колеги його недолюблюють, старий начальник пішов, новий – більш за все поціновує дисципліну, а це слабке місце інспектора Холе. Втім, він іде по сліду вбивці й розуміє, що кілер – лише виконавець, а замовники набагато могутніші й респектабельніші, ніж можна собі уявити.

Щоб розкрити заплутану справу і по-своєму відновити справедливість, Харрі доведеться розгадати багато зловісних таємниць…

В Осло з особливою жорстокістю вбито кількох жінок. Убивця — нелюд, він, як леопард, підкрадається до жертви і завдає смертельного удару. У поліції немає жодних версій і підозрюваних. А найголовніше — немає Харрі Холе, який після «справи Сніговика» звільнився й виїхав до Гонконгу, де він намагається забутися з допомогою алкоголю і наркотиків. Та позаяк Харрі — єдиний норвезький детектив, який дійсно знається на серійних убивцях і вже не раз мав з ними справу, поліція вирішує для розслідування цих злочинів повернути його до Норвегії, в Осло, у відділ вбивств…

Норвежець Ю Несбьо (нар. 1960 р.) у себе на батьківщині спочатку став відомим як економічний оглядач (він закінчив Норвезьку школу економіки), потім як рок-музикант і композитор популярної групи «Di Derre», а наприкінці 90-х ще й як письменник, автор серії романів про норвезького поліцейського Харрі Холе. Перший з романів серії — «Нетопир» (1997) був визнаний кращим детективом Скандинавії, удостоївся у критиків звання «миттєвого бестселера» й приніс автору престижну премію «Срібний ключ». У видавництві «Фоліо» також вийшли друком романи Несбьо «Червоногрудка» та «Безтурботний».

У Сіднеї жорстоко вбито молоду норвежку Інгер Холтер. Для розслідування цього злочину на допомогу австралійським поліцейським приїздить детектив із Осло Харрі Холе. В Австралії на нього чекає багато несподіванок. Тут він зустрічає й втрачає друзів і кохання. А пошуки вбивці, подібного до страшного змія Буббура з легенди австралійських аборигенів, перетворилися для нього на смертельний бій із загадковим ворогом.

У древньому середземноморському місті є традиція: кожні десять років влаштовують гру в «живі» шахи (гості міста проти місцевих), фігури якої — люди зі зброєю. Ця гра, центральна подія роману, може виявитися смертельною, так само як і почуття симпатії, що виникає між головними героями.

«Сад спочилих котів» — це мозаїка, що складається з багатьох казкових історій. У такій історії може йтися про загадкову рослину, схожу на тюльпан, з’ївши яку людина не може далі брехати. Або це може бути стародавня оповідка про чудовисько, що роками живиться від тіла, в яке йому вдається впитися пазурами. Ці розповіді, на перший погляд, не мають відношення до головного сюжету, але вони вторять головній темі роману, якою є любов з її непоступливістю, прискіпливістю і непередбачуваністю.

Герта Мюллер (нар. 1953 р.) — німецька письменниця з румунським корінням, лауреат багатьох престижних літературних нагород та Нобелівської премії з літератури 2009 року. Одна з головних тем її творів — повоєнні долі німецької меншини Румунії. Цій темі присвячений і роман «Гойдалка дихання», що перекладений українською мовою вперше.

На початку 1945-го Леопольда Ауберга, як і багатьох румунських німців, вивезли на примусові роботи в Україну. Що чекало їх у майбутньому — ніхто й уявити собі не міг. Леопольд тоді добре запам'ятав прощальні слова своєї бабусі: «Я знаю, ти повернешся». Ці слова супроводжували його усі жахливі роки у таборі, вони протидіяли «янголу голоду», що завжди кружляв довкола, і тримали хлопця у житті. Він повернувся додому, та це було повернення в інший світ, не в той, що він пам'ятав і де йому вже не було місця.

* * *

Оригінальна назва:

Herta Müller

ATEMSHAUKEL

Тиражі, що вимірюються мільйонами примірників, переклади більш ріж 40 мовами, десятки літературних премій, екранізація, яка здобула Гран-прі Канського кінофестивалю… Це слава? Так. Але за цю славу Роберто Савіано (нар. 1979), автор «Ґоморри», змушений розплачуватися смертним вироком, що йому винесла неаполітанська мафія — сумнозвісна Каморра. З 2006 року, коли «Ґоморра» вперше побачила світ, Савіано покинув батьківщину та живе під цілодобовою охороною. Саме тому «Ґоморра» — це не просто бестселер, це символ мужності письменника, який не побоявся кинути виклик беззаконню, корупції, брудним грошам та зброї…

… Ех, важка ти, служба Государева! Немає спокою опричнику Андрію Ком'язі цілий день — багато ще крамоли в країні. Саме в цей час, час Відродження Святої Русі, загострилася боротьба з ворогами не тільки зовнішніми, але й внутрішніми. Треба виправдовувати довіру Государя, і тому для Ком'яги й таких, як він, опричників найголовніше — «Слово й Діло».

Непокірних — повісити, майно їхнє — знищити, дітей — у притулок, жінок — ну це як водиться… І не може бути жалю ні до кого, бо найголовніше — порядок.

Вам це нічого не нагадує?

У романі «День опричника», що за сюжетом передує іншому роману — «Цукровий Кремль» (вийшов у видавництві «Фоліо» 2010 p.), зображене не таке вже й далеке майбутнє — кінець 20-х років XXI сторіччя. Чи виповниться?..

Маріо Варґас Льоса (нар. 1936) — всесвітньовідомий перуано-іспанський прозаїк, драматург, есеїст, філософ, публіцист, політичний та громадський діяч, лауреат Нобелівської премії 2010 р. за «зображення прихованих механізмів влади і найяскравіші картини людської боротьби, бунту і поразки». Таке формулювання перш за все відноситься до роману Льоси «Сон кельта» (2010).

В основу сюжету покладено реальну історію легендарного борця за незалежність Ірландії Роджера Кейсмента. Колишній британський консул, якому надали широкої популярності звіти про лиходійства, що чиняться колонізаторами в Конго і Амазонії, був страчений за заклики до заколоту проти панування Британської імперії. Останні свої дні Кейсмент провів у камері у повній ізоляції, зраджений друзями та соратниками, обуреними його змовою з німцями і гомосексуальними зв’язками, про які стало відомо з його щоденника — чи то справжнього, чи то сфальсифікованого.

2010 року у видавництві «Фоліо» вийшов роман Льоси «Витівки кепського дівчиська».

Роман «Сон кельта» українською друкується вперше.

Роман Артуро Переса-Реверте «Фламандська дошка» відкриває читачеві світ антикварів і колекціонерів, у якому старовинна картина фламандського художника XV століття Пітера ван Гюйса є ключем до розгадки жорстких злочинів, що скоєні в наші дні: за кожну програну фігуру в шаховій партії заплачено людським життям. Злочини тривають і все яснішим стає жахливий задум убивці…

Петер Хьоґ (нар. 1957 р.) — відомий сучасний данський письменник, чиї твори перекладено понад 30 мовами світу. Його книжки виходять мільйонними накладами. Роман «Тиша» побачив світ 2006 року.

Каспер Кроне, клоун із світовим ім’ям і шанувальник Баха, відчуває людей як музику, визначаючи мелодію і тональність кожної людини. Одного разу до нього приводять дев’ятирічну дівчинку Клару-Марію, яка ніяк не звучить. Усередині дитини — тиша. Невдовзі з’ясовується, що дівчинку було викрадено. Клара-Марія благає допомогти їй, і Каспер з головою поринає у хитросплетіння інтриг, де все змішалося: діти з паранормальними здібностями, гравці на ринку копенгагенської нерухомості, геодезисти та сейсмологи, циркові акробати, монахині із Східної церкви, гонщики-інваліди — і все це на тлі сучасного Копенгагена, химерного міста-лабіринта.

Норвежець Ю Несбьо (нар. 1960 р.) у себе на батьківщині спочатку став відомим як економічний оглядач (він закінчив Норвезьку школу економіки), потім як рок-музикант і композитор популярної групи «Оі Оегге», а наприкінці 90-х ще й як письменник, автор серії романів про норвезького поліцейського Харрі Холе. Перший з романів серії — «Нетопир» (1997) був визнаний кращим детективом Скандинавії, удостоївся у критиків звання «миттєвого бестселера» й приніс автору престижну премію «Срібний ключ». У видавництві «Фоліо» вже вийшли друком романи Ю Несбьо «Нетопир» та «Безтурботний».

Занурившись у справу про нелегальну торгівлю зброєю, детектив Харрі Холе натрапляє на дуже підозрілу оборудку: хтось за великі гроші придбав гвинтівку з оптичним прицілом. Хто він і на кого збирається полювати? Відповіді немає, а зброя між тим вже діє, вбивства йдуть одне за одним, і «мисливець», схоже, вважає себе непереможним. Харрі іноді здавалося, що він ганяється за привидом. Страшно навіть уявити, хто може стати наступною жертвою. Убивцю слід зупинити за будь-яку ціну, і Харрі вже знає, як це зробити…

Норвежець Ю Несбьо (нар. 1960 р.) у себе на батьківщині спочатку став відомим як економічний оглядач (він закінчив Норвезьку школу економіки), потім як рок-музикант і композитор популярної групи «Di Derre», а наприкінці 90-х ще і як письменник, автор серії романів про поліцейського Харрі Холе. Перший з романів серії — «Нетопир» (1997) — був визнаний кращим детективом Скандинавії, удостоївся у критиків звання «миттєвого бестселера» й приніс автору престижну премію «Срібний ключ». У видавництві «Фоліо» вийшли друком романи Ю Несбьо «Нетопир», «Червоногрудка», «Безтурботний», «Привид», «Мисливці за головами».

У борделі Бангкока вбито норвезького посла. Харрі Холе вирушає до Таїланду, щоб суто конфіденційно розслідувати це вбивство. Опинившись у злачних місцях Бангкока, в опіумних кублах та стрип-барах, він поступово розуміє, що не все так просто, як здавалося попервах. Таргани шурхотять за плінтусами… Хто ж вони? Проте Холе, незважаючи на всі перешкоди, докопається до істини і розкриє цю заплутану справу.

Цзян Жун (справжнє ім'я — Лу Цзямінь; нар 1946 р.) — китайський письменник, що за свої політичні погляди був ув'язнений і навіть дивом уникнув смерті. Його дебютний роман «Вовк-тотем» (2004), написаний на основі власного досвіду автора, отримав літературну премію Man Asian Literary Prize (2007) і став бестселером. Роман виходить друком мільйонними накладами і перекладений багатьма мовами світу.

Китай часів «культурної революції», середина 60-х років XX століття. Чень Чжень, представник молодої китайської інтелігенції, потрапляє у Внутрішню Монголію — одну з найвіддаленіших і самобутніх провінцій Китаю. Хлопець оселяється в юрті старого монгола Біліґа. Від нього Чень дізнається, що з давніх-давен монголи поклонялися вовку-тотему, який, за їхніми уявленнями, символізує перемогу духу над силами стихій, дає можливість існувати в екстремальних умовах. Поживши серед холодного степу, Чень Чжень поступово відкриває для себе дивовижний, але простий світ кочовика, побудований на протистоянні людей і вовків...

Роман «З ким би побігати» вийшов друком у 2003 році. В ньому розповідається про підлітків — про їхню самотність, переживання, наркотики, невміння порозумітися у сучасному житті, а ще про щиру дружбу, відданість, самопожертву і, звичайно ж, про кохання у жорстокому і небезпечному світі.

16-річний Асаф на канікулах підробляє у мерії. Йому доручають знайти господарів собаки, що загубився. І хлопець мчить стрімголов вулицями рідного Єрусалима. Собака приводить Асафа до різних людей, завдяки яким він починає розуміти всю неординарність хазяйки собаки — дівчини Тамар, талановитої співачки. Гасаючи містом, Асаф знаходить нових друзів, перебігає дорогу мафії і навіть потрапляє до поліції...

Етґар Керет (нар. 1967 року) — найпопулярніший письменник серед сучасної ізраїльської молоді, сценарист і драматург, лауреат Державної премії Ізраїлю в галузі літератури. Пише на івриті.

Основний жанр, в якому працює Керет, — це коротка розповідь простою, наближеною до розмовної, мовою.

Герої невеликих оповідань, що увійшли до цієї книжки, живуть одночасно в двох світах: реальному і фантасмагоричному. Їхня поведінка інколи здається абсурдною, але водночас вона цілком буденна. У цьому і полягає мистецтво письменника — він використовує гіперболізовані, а то й фантастичні засоби для того, щоб розповісти про повсякденні, часом суто прозаїчні та банальні життєві ситуації.

Твори Керета перекладено багатьма мовами світу. Українською ці оповідання друкуються вперше.

Борис Пахор (нар. 1913 р.) — сучасний словенський письменник, лауреат престижних літературних премій, представник словенської меншини в Італії. У творах Пахора спогади про життя в’язнів фашистських концтаборів переплітаються з філософськими роздумами про світ і споконвічні людські цінності. Роман письменника «Важка весна» вийшов друком у 1978 році, його перекладено французькою, німецькою, англійською, італійською мовами.

Радко Субан, словенець із Трієста, навесні 1945 року прибуває до санаторію для хворих на сухоти в передмісті Парижа. Позаду — важкі часи гоніння на словенців у фашистській Італії, робота санітаром у німецькому таборі смерті, попереду — лікування в санаторії, повернення до мирного життя. Буяння французької весни, вирування звільненого Парижа та цілюща природа його околиць стають не лише транзитною зупинкою на шляху повернення додому, а й рятівним містком між смертю та життям, подолати відстань між якими наснагу дають весна та кохання.

Ім’я польської письменниці, психолога за освітою Ольги Токарчук (нар. 1962 р.) відоме не лише на її батьківщині, а й у всьому світі. Роман «Бігуни» приніс їй найпрестижнішу в Польщі літературну премію «Ніке».

«Бігуни» — це переплетення кількох історій, об’єднаних загальним мотивом мандрів, поспіху, гонки. Це історія чоловіка, у якого під час зупинки у Хорватії зникла дружина; москвички, котра одного разу вирішила не повертатися додому; вченого, що виявляє дивне захоплення неживими тілами. Однак це не збірка окремих оповідань, це типовий для Ольги Токарчук роман про сучасних кочівників, якими є усі ми.

«Клеркенвельські оповіді» — реконструкція середньовічного минулого Лондона. Майже сюрреалістична картина — старовинні церкви та єретичні секти, таємні товариства, трансвестити і астрологи, змови і вбивства, загальний хаос і брутальний гумор. Історія починається в 1399 році — молода і, схоже, божевільна, черниця Кларисса, яка виросла в підземних тунелях під Клеркенвельським монастирем, передрікає падіння Річарда II, чуму і насильство. Чутки викликають пожежі, вибухи в церквах — молоді фанатики, яких використовують, як пішаків у смертельній грі, починають кампанію терору… Ціла серія коротких переплетених оповідей — від імені різних персонажів, і в кожного з них є шанс розповісти свою історію. Можливо, ця історія зовсім і не про минуле? Розгадку цієї таємниці ми все одно дізнаємося лише на останніх сторінках книжки…

Зима на початку XXI століття. Старший чоловік піднімається з ополонки й зауважує на кризі жінку з ходунцями. Хто вона? Як вона сюди потрапила?

Так починається історія про Фредріка та Гаррієт. Колись давно вони були безтямно закохані. А тепер Фредрік живе на невеликому острові на краю архіпелагу в оточенні тиші, пса, кота й мурашника у вітальні. Страшна таємниця, фатальна помилка перетворила його на відлюдкуватого самітника. Важко хвора Гаррієт вимагає, щоб Фредрік виконав дану їй колись обіцянку. Вони вирушають у спільну, подекуди приголомшливу подорож, у якій їм судилося зустріти чимало загадкових людей, які ховаються під поверхнею спокійної шведської реальності.

У романі «Італійські черевики» Геннінґа Манкелля смерть і біль тісно переплітаються з радістю й любов’ю до життя.

Роман П’єра Леметра має назву «До побачення там, нагорі» — це останні слова розстріляного за дезертирство, а згодом реабілітованого солдата Першої світової. Але насправді багатьох героїв (якщо можна так сказати про персонажів, мертвих ще до початку розповіді) нам багаторазово доведеться побачити в книзі. Ні, це не історія про примар або воскресіння з мертвих, хоча в певному сенсі там є і те, й інше: у центрі сюжету — надзвичайна махінація з перепохованням загиблих.

Автор неймовірно елегантно поєднує комічний і винахідливий механізм детективного сюжету з гуманістичним пафосом, зображуючи війну як «морально-патріотичну», а насправді цинічне й комерційне по суті перегрупування мерців — справжніх, майбутніх і навіть колишніх.

Роман відзначений Гонкурівською премією.

Джонатан Франзен (нар. 1959 р.) — відомий американський письменник, у 2001 році удостоєний Національної книжкової премії США (National Book Award).

У романі «Свобода» (2010), що блискуче відроджує традиції класичної літератури XIX століття, Франзен розмірковує над тим, чи є свобода вибору, чи знаємо ми, чого прагнемо, коли бажаємо свободи, як легко жертвуємо близькими людьми заради її привида.

Свобода стає прокляттям для Волтера Берґланда. Його життя вибудуване як ідеальний проект. Він криштально чесна людина, читає правильні книжки і слухає правильну музику; чоловік і батько; він присвятив себе боротьбі за довкілля, голосує на виборах за правильних кандидатів; він споживає правильну їжу і навіть у страшні міннесотські морози їздить на роботу велосипедом. Та раптом його життя, як неправильно збудований міст, руйнується під тиском чужої свободи. Спочатку бунт сина, потім зрада дружини і єдиної друга і нарешті зрада власних принципів...

Алай (нар. 1959 р.) — сучасний китайський письменник тибетського походження, хто поки що єдиний з тибетців спромігся здобути найпрестижнішу китайську літературну премію Мао Дуня (2000).

У романі «Коли курява спаде» (1998), який зробив Алая знаменитим і за яким знято телесеріал, досліджується психологія влади, якою вона постає на ґрунті тибетського життя середини XX століття, до приходу в цей регіон Червоної армії Китаю і приєднання Тибету до КНР. У центрі роману — життя родини місцевого правителя. Оповідь ведеться від імені його нібито недоумкуватого молодшого сина. Читач знайомиться не лише зі способом життя тибетців, а й з пануючими у країні порядками, де були магічне зілля і феодальні чвари, голод і проституція, шлюби й війни, на які йшли заради захоплення земель та влади, — й усе це на тлі відрубування голів, привселюдного побиття, відрізання язиків, рук і ніг…

Норвежець Ю Несбьо (нар. 1960 р.) у себе на батьківщині спочатку став відомим як економічний оглядач (він закінчив Норвезьку школу економіки), потім як рок-музикант і композитор популярної групи «Di Derre», а наприкінці 90-х ще і як письменник, автор серії романів про поліцейського Харрі Холе. Перший з романів серії — «Нетопир» (1997) — був визнаний кращим детективом Скандинавії, удостоївся у критиків звання «миттєвого бестселера» й приніс авторові престижну премію «Срібний ключ». У видавництві «Фоліо» вийшли друком книжки Ю Несбьо «Нетопир», «Червоногрудка», «Безтурботний», «Привид», «Мисливці за головами», «Таргани», «Леопард», «Сніговик», «Пентаграма», «Поліція», «Спаситель», «Син». Роман «Кров на снігу» побачив світ у 2014 р.

Улав — надзвичайно «обдарований» кілер, що працює на одного з найвпливовіших кримінальних авторитетів Осло. Проте не типовий кілер: крім хисту до холоднокровного вбивства, він має дивовижну схильність до глибокого кохання. І, попри дизлексію — нездатність правильного і швидкого розпізнавання слів, Улав — блискучий, гіпнотично-спокійний оповідач з неабиякою уявою. Останнє замовне вбивство або піднесе його на вершину професійної майстерності, або стане його найбільшою помилкою, адже закохатись у дружину власного боса, яку до того ж той наказав прибрати, крок дуже необачний…

Норвежець Ю Несбьо (нар. 1960 р.) у себе на батьківщині спочатку став відомим як економічний оглядач (закінчив Норвезьку школу економіки), потім як рок-музикант і композитор популярної групи «Di Derre», а наприкінці 90-х ще і як письменник, автор серії романів про поліцейського Харрі Холе. Перший з романів серії — «Нетопир» (1997) — був визнаний кращим детективом Скандина­вії, удостоївся у критиків звання «миттєвого бестселера» й приніс авторові престижну премію «Срібний ключ».

У видавництві «Фоліо» вийшли друком книжки Ю Несбьо «Нетопир», «Червоногрудка», «Безтурботний», «Привид», «Ми­сливці за головами», «Таргани», «Леопард», «Сніговик», «Пен­таграма», «Поліція», «Спаситель», «Син», «Кров на снігу».

Що чекає на кілера-невдаху, який власноруч не в змозі вбити людину і йому самому доводиться переховуватися від кулі найманого вбивці? Звичайно ж смерть. Однак Бог чомусь пожалів Ульфа і дав йому шанс вижити, ба більше — на Далекій Півночі, серед саамів, він знайшов своє кохання й навіть родину. Та чи вдасться йому зберегти це?..

Українською друкується вперше.

ISBN 978-966-03-7924-4

Copyright © Jo Nesbø, 2015 Published by agreement with Salomonsson Agency

© В. Б. Чайковський, переклад українською, 2017

© Р. В. Варламов, художнє оформ­лення, 2017

© Видавництво «Фоліо», мар­ка серії, 2010

Норвежець Ю Несбьо (нар. 1960 р.) у себе на батьківщині спочатку став відомим як економічний оглядач (він закінчив Норвезьку школу економіки), потім як рок-музикант і композитор популярної групи «Di Derre», а наприкінці 90-х ще і як письменник, автор серії романів про поліцейського Харрі Холе. Перший з романів серії — «Нетопир» (1997) — був визнаний кращим детективом Скандинавії, удостоївся у критиків звання «миттєвого бестселера» й приніс автору престижну премію «Срібний ключ». У видавництві «Фоліо» вийшли друком романи Ю Несбьо «Нетопир», «Червоногрудка», «Безтурботний», «Привид».

Роджер Браун — цілком успішна людина: він «мисливець за головами», працює у рейтинговому агентстві, що займається пошуком спеціалістів для великих корпорацій, має красуню-дружину, яка майже на голову вища за нього, їздить на шикарному «лексусі», мешкає у величезному будинку… Проте у вільний час промишляє крадіжкою цінних картин у своїх потенційних клієнтів. Та раптом «мисливець за головами» сам перетворюється на здобич…

Альпійське містечко. Гірськолижний курорт. Директор єдиної в окрузі фабрики почувається хазяїном містечка, позаяк забезпечує роботою усіх його мешканців. Однак йому цього замало. Головним своїм достоїнством він вважає достоїнство чоловіче. Він бажав би мати всіх жінок заразом, проте боїться СНІДу і змушений спрямовувати всю свою статеву енергію на власну дружину. Його кохання тваринне, грубе, розбещене. Перед черговим чоловіковим зґвалтуванням дружина заходить до спальні сина, ніжно прощається з ним і натягає йому на голову поліетиленового пакета…

Жахливо? Авжеж! Недарма найскандальніший роман Ельфріди Єлінек «Хіть» (1989) називають антипорнографічним.

Ельфріда Єлінек (нар. 1946 р.) — відома австрійська романістка, драматург, поет і літературний критик, лауреат Нобелівської премії у галузі літератури 2004 року. Одна з найпровокаційніших письменниць XX століття. У видавництві «Фоліо» у 2012 році вийшов друком роман Е. Єлінек «Піаністка».

«Коханки» (1975) — один з кращих творів австрійської письменниці. Це жорстка й об’єктивна розповідь про дві цілком протилежні жіночі долі в сучасному світі. Бріґітта і Паула — дві дівчини, одна з міста, інша із села, проте для обидвох кохання, сім’я і секс — лише засоби, аби пробитися в житті, в житті, в якому кожна з них матиме високу «купівельну спроможність».

Класичний сюжет — дехто, назвемо його С., тікає від поліції й опиняється у невеличкому монастирі. У ньому всього п’ять сестер. Чи все ж таки шість? Хто ці сестри? Хто така Міхаела? Що означають усі ті знахідки та відкриття (іноді жахливі), з якими стикається С., перебуваючи у цьому дивному монастирі?..　

Сам автор вважає «Міхаелу» своїм найтемнішим і водночас найбільш релігійним твором. Це — дивне поєднання «еротичного роману жахів» та притчі, що розповідає про боротьбу добра зі злом…　

Герман Гессе (1877–1962) — видатний німецький прозаїк, поет, есеїст, лауреат Нобелівської премії з літератури 1946 р. Роман «Деміан» вийшов друком 1919 року й одразу здобув популярність. Його із захопленням читав Ф. Кафка, К. Юнг назвав «маяком у бурхливу ніч», а Т. Манн у передмові до американського видання зазначив, що це «твір, який з невблаганною точністю зачепив нерв епохи і викликав благотворне захоплення цілого покоління молоді».　

«Деміан» — роман про становлення особистості, про духовні пошуки. Це історія юнака Еміля Сінклера, який відчув провалля між лицемірною мораллю, що її проповідували церква, родина і школа, та реальним світом. У дитинстві він був збитий на манівці, потрапивши під пресинг брутального хлопця. Але потім у його житті з’являється таємничий Макс Деміан, який настановляє його завжди залишатися вірним собі й боротися з головним ворогом — загальновживаною умовністю.

Жозе Сарамаґо (1922—2010) — видатний португальський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 1998 року.　

Його твори — численні есеї, романи, п'єси, вірші — перекладено понад 20 мовами світу. У видавництві «Фоліо» вийшли друком книжки письменника «Євангелія від Ісуса Христа», «Каїн»,　

«Сліпота».　

Роман Ж. Сарамаґо «Прозріння» (2004) — це і політична сатира, і філософська притча, в якій письменник вибудовує, по суті, сучасну модель світу, викриваючи при цьому прогниле демократичне суспільство.　

Події у «Прозрінні» відбуваються через чотири роки після описаних у романі «Сліпота». Нова епідемія вразила місто. Колір цього лиха, як і тоді, білий: білі, тобто незаповнені, бюлетені на виборах — це для влади безперечні ознаки заколоту. Уряд демонстративно покидає столицю, прихопивши поліцію та комунальні служби.　

Проте ті самі люди, які чотири роки тому, осліпнувши, уподібнилися до тварин, цього разу підтримують своє місто у повному порядку: як і раніше працюють магазини та інші установи, на вулицях немає сміття, не зростає злочинність. Але це тільки сильніше переконує уряд у наявності заколоту. Аби виявити заколотників, до міста направили трьох агентів — комісара та двох його помічників. У них є зачіпка — жінка, яка, коли сталася епідемія сліпоти, єдина не осліпла. Познайомившись із нею ближче, комісар зрозумів, що вона ні в чому не винна, проте його висновок аж ніяк не влаштовує можновладців, які знають, що робити з незручними людьми.　

Кілька пострілів — і проблему вирішено...　

Решат Нурі Гюнтекін (1889—1956) — відомий турецький письменник і драматург. Закінчив літературний факультет Стамбульського університету. Викладав французьку мову, був аташе у справах культури в посольстві Туреччини у Парижі, депутат меджлісу (1938—1943). Перекладав твори Ж. Ж. Руссо, Е. Золя, А. Камю. У видавництві «Фоліо» вийшли друком романи Р. Н. Гюнтекіна «Пташка співуча», «Стара хвороба», «Ніч вогню», «Листопад», «Млин», «Клеймо».

Розпещена стамбульська красуня Сара приїжджає у маєток свого дядька, де через місяць має відбутися весілля її двоюрідної сестри. Дівчина розважається, намагаючись привернути увагу і закохати в себе усіх чоловіків навкруги. Незабаром неподалік від маєтку отаборилися спортсмени. Серед них є один, на прізвисько Гомункулус, кого всі вважають женоненависником. Лише на нього не діють Сарині чари. Сара присягнулася у будь-який спосіб підкорити його серце і змусити на колінах благати про взаємність. Але вона навіть уявити не могла, чим обернеться її, на перший погляд, безневинна витівка...

Культовий англійський письменник, поет, містик і церемоніальний маг, засновник релігійної філософії Телеми, астролог, художник, альпініст та шахіст Алі­стер Кроулі (1875—1947) і сьогодні залишається знако­вою постаттю. 2002 року Бі-бі-сі назвала його 73-м най­впли­вовішим британцем усіх часів.

«Щоденник наркомана» — автобіографічний роман автора, який уперше вийшов друком 1922 року й відтоді його перевидавали понад 40 разів. Тогочасні газети одразу охрестили його «книгою, яку треба спалити». Щоденник відкриває читачеві поета, коханця та загадкового містика, яким був Алістер Кроулі.

Анна-Леена Херконен (нар. 1965 р.) — епатажна фінська письменниця, актриса, режисер, редактор популярного глянсового журналу. Її скандальний роман «Акваріумне кохання» (1990) перекладений багатьма мовами, за його сценарієм знято однойменний фільм.

Що нового можна сказати про секс сьогодні, коли вже не залишилося ніяких табу? Для головної героїні роману «Акваріумне кохання» Саари секс стає нав’язливою ідеєю, щоденним жахом, її тримають у полоні шалені еротичні сни, і хоча коханий чоловік виконує майже всі її бажання, проте вона ніяк не може отримати найвищої насолоди в ліжку.

«Розбий свій акваріум і вийди на волю!» — радить читачеві відома фінська письменниця.