Шовкун Віктор

Биография автора

Библиография

Страница автора

Пытался добавить биографию на странице автора, но не активно поле, куда нужно добавлять.
....
Шовкун Віктор Йосипович 
Ві́ктор Йо́сипович Шовку́н (14 березня 1940, с. Манченки, Харківський район, Харківська область — 22 листопада 2018, Київ)

Перекладач, письменник, літературний редактор. Народився 14 березня 1940 р. у с. Манченки‚ Харківської області. 
1967 р. закінчив основний курс‚ а 1970-го аспірантуру філологічного факультету Московського університету на кафедрі структурної і прикладної лінгвістики. 
1970—1975 рр. Спочатку працював у відділі зарубіжного патентування в Київському інституті надтвердих матеріалів‚ звідки мусив піти в 1972 р.під тиском адміністрації (на яку‚ в свою чергу‚ тиснув КДБ)‚ звинувачений в українському націоналізмі‚ політичній неблагонадійності та в «небажанні допомогти органам». Був ще на кількох випадкових роботах‚ почав перекладати художню літературу. 
1975—1986. Працював літературним редактором у журналі зарубіжної художньої літератури «Всесвіт»‚ Київ. 
1983. Був прийнятий до Спілки письменників України. 
1986—1987. На творчій роботі‚ професійний письменник-перекладач. 
1997—2002. Літературний редактор у журналі «Всесвіт», продовжує письменницько-перекладацьку роботу. 
З 2002 року працював у компанії «Сингента» перекладачем, перекладав літературу філософського, історичного, політичного, соціологічного та художнього змісту. 


Один з останніх представників старої школи українського художнього перекладу, Віктор Шовкун володів шістьма іноземними мовами — англійською, французькою, іспанською, італійською, португальською, російською.Більшість із них вивчив самотужки.
Наприкінці 1996 року переніс складний інсульт, унаслідок якого ліва частина тіла залишилася обмеженою в русі. Тексти на комп’ютері набирав однією рукою. Співпрацював з видавництвами “Фоліо”, “Махаон”, “Пульсари”, “КСД”, “Видавництво Старого Лева” та ін. 
Навесні 2005 р. у львівському видавництві “ВНТЛ-Класика” вийшла книга “Життя в абсурді” Віктора Шовкуна — квазіавтобіографічний твір, що вмістив багато майстерно виписаних портретів сучасників автора та яскравих замальовок із повсякденного життя. 
Найвідоміші переклади: з англійської — «Гендерсон, цар дощу» Сола Беллоу, «Сотворіння світу» Гора Відала, велика кількість оповідань Агати Крісті й Едгара По, «Сент-Ів» Роберта Льюїса Стівенсона, «Історія Лізі» Стівена Кінга, «Код да Вінчі» Дена Брауна, «Таємниче світло» Джилл Грегорі й Карен Тінторі, «Енциклопедія постмодернізму» за редакцією Віктора Е. Тейлора та Чарлза Вінквіста, праці Жана Кальвіна й Мартіна Лютера, “1984” Джорджа Орвелла, новели серії Scottish fiction; із французької — «Знедолені» Віктора Гюґо, романи й повісті Оноре Бальзака та Анатоля Франса, «Будуарна філософія» Маркіза де Сада, «Фальшивомонетники» Андре Жіда, «Письмо та відмінність» Жака Дерриди, «Археологія знання» Мішеля Фуко, «Смішні любові» і «Неквапливість» Мілана Кундери, «Miserere (Псалом п’ятдесятий)» Жана-Крістофа Ґранже, серія детективних новел, зокрема Жоржа Сіменона, «Нобелівська лекція» Альбера Камю, «Заблудлі душі» Фредеріка Трістана, «Усе, що не було сказано» Марка Леві; на російську — «Героические злоключения Бальтасара Кобера», «Мастерская изчезнувших грез», «Загадка Ватикана» Трістана; з іспанської — «Кохання під час холери» та «Історія вбивства, про яке всі знали заздалегідь» Габріеля Гарсіа Маркеса, «Алеф» і «Всесвітня історія підлоти» Хорхе Луїса Борхеса, твори Ортеги-і-Гасета, Алехо Карпентьєра, «Життя Дон Кіхота й Санчо», «Туман», «Абель Санчес», «Тітка Тула» Мігеля де Унамуно, «Грім у листі» Аугусто Роа Бастоса, «Ігри янгола» Карлоса Руїса Сафона; з італійської — «Тростини на вітрі» Грації Деледди, «Кмітлива красуня Розаура» Карло Гольдоні, «Оповідання» Чезаре Павезе, «Сестри Матерассі» Альдо Палаццескі, «Насолода» Габріеле д’Аннунціо; з португальської — «Євангелія від Ісуса Христа» Жозе Сарамаго, романи Пауло Коельйо («Відьма з Портобелло», «Одинадцять хвилин», «Бріда», «Переможець завжди самотній»). 

Лауреат першої премії імені Лукаша «Ars Translationis» за найкращий переклад з опублікованих у журналі «Всесвіт» (1989, за переклад з англійської роману Гора Відала «Сотворіння світу»). 
Лауреат премії імені Сковороди 2004 р., якою посольство Франції відзначає найкращий переклад року із французької на українську (книга Мішеля Фуко «Археологія знання», вид. «Основи»).
Лауреат премії імені Максима Рильського 2009 Національної спілки письменників України за найкращий переклад року. 
Лауреат премії імені Шолом Алейхема 2018 року за переклад роману “Хлопчик в смугастій піжамі” Джона Бойна (“ВСЛ”).
 

Чтобы поле стало активным, надо нажать на Редактировать

Пробуй. У меня все работает штатно. На андроиде тоже проверила.

а еще их два. разное написание. надо объединить в правильное

Да, сработало. Спасибо.
Разное написание идёт на украинском и русском.
Шовкун Віктор Йосипович
Шовкун Виктор Йосипович.
Разница в одной букве. Лучше оба оставить, с указанием, что второе это на другом языке (Я добавил)
Если же обьединить, то в изданиях на русском языке будет стоять ФИО на украинском, что неправильно, вероятно.
 

На руском было бы отчество скорее Иосифович
и поскольку  в Виктор он тоже переводчик, я бы в данном случае объединила Шовкун полностью в украинское написание
 в конце концов это только на Максе такая дибилоидная система шоб тому разрабу икалось погробжизни
на остальных либах он бы сливался по алиасу и проблем бы не возникло.

Но ваабще, именно украинских авторов приходится сливать чаще всего, даже вроде бы при одинаковом написании, страниц может быть несколько, в основном из-за трех вариантов одной буквы И или разной трактовке звучания имени/отчества алиасы бы спасали(

Конечно, удобнее было бы, если бы все произведения (переводы) одного автора находились на одной странице. А так получается, что авторы,которые переводились на десятки языков, и на каждом со своим написанием ФИО, имеют десятки страниц (в теории, если есть эти книги в библиотеке)
Но на практике, в библиотеке Макси, чаще всего встречаются два "правильных" написания - на русском и украинском. Иногда добавляется на английском. Четвертое добавляется несравнимо реже.
Тут важно соблюсти принцип. Или объединить все виды всех написаний авторов под одним, либо все отдельными написанными.
Шовкуна можно одним написанием оставить, но как исключение из того, как принято на Макси.
При загрузке серии сейчас уже не раз встречаю именно два написания разных людей. Оставляю оба всегда.
....
Йосип и Иосиф это разные имена. И, соответственно, отчества разные Йосипович и Иосифович. Как встречалось у Шовкуна, Йосифович - это не верно.

Сливать всех на одну полку конечно не стоит.
Но какойто компромис всегда находится.
Автор который пишется одинаково и в украинском и в руском, там оба языка на одной полке и разделять с допиской языка в отчестве не имеет смысла, тк при заливке фб2 книга всеравно выберет автора без дописей.

Есть художники, которые проиллюстрировали десяток ру книг и одну на украинском, тут я тоже не выделяю в отдельное. 
Тоесть в авторскую полку выбираю скорее язык страны происхождения художника или переводчика, чем язык книги в которую напечатали картинки. 

С автором-писателем скорее без вариантов, написание фио должно соответствовать языку книги. Ну раз уж у нас такие особые правила, чтобих...
Все остальные роли, принимаются плюс-минус допустимо.

На счет имени даже в вики залезла)))

Ио́сиф — русская форма личного  библейского имени  
укр. Йосип (Йосып)

к тому, почему я решила, что это укроиноязычное написание двух полок, И в русском и Й в украинском
 но это не суть, просто у нас светло отрубили с обеда, и мне заняться нечем.
сижу в полной тьме со смартфоном.

И нет, пока еще не бомбят, просто столб в деревню ктото уронил наверно.

упд. Стоило озвучить, как светло вернулось ) пойду грузить книжки,  чтоб людям было что читать при свечах
 

Ну, из Вики тот ещё фактолог...
Тоже вот нашел
Йо́сип, Йо́сиф — українське чоловіче ім'я давньоєврейського походження.
Український варіант походить через старослов'янське посередництво від грец. Ιωσήφ — похідного від єврейського імені Йосеф (івр. יוֹסֵף‎ — букв. '«буде додано, додасться»). Форма з прикінцевим «п» з'явилася внаслідок особливостей праслов'янської вимови, в якій був відсутній звук «ф».
У біблійній (церковній) літературі вживається форма Іосиф або Йосиф.
Існують рідковживані жіночі форми імені — Йосипа (Йосифа) та Йосипина (Йосифина). 
Народна форма імені — Осип, яка також побутує на всій східнослов'янській території.
Зменшені українські форми — Йосипко, Осипко, Йосифко, Юзько, Юзик, Юзьо, Йоня, Йонько, Йонька, Йося, Йосько, Йоська. 
Форми імені іншими мовами
Білоруська — Язэп, Юзаф, Ёсіф. Має також жіночу форму Юзэфа (Язэфа)
Російська — Иосиф. Народна форма — Осип.
(Моя бабушка по материнской линии также не могла Ф выговорить. Не знал, что это из праславянского наречия ещё идёт)
.....
То есть, в принципе можно и так и так на русском. Но я бы Йосипович оставил. Иосифович - более библейское.А проще, действительно, обьединить в одну страницу.
...
У нас тут, где я сейчас, проблем со светом нет (может до зимы). А из городов звонят, часто без света сидят. Приспособились, ИБП с аккумуляторами в квартирах для компов и мелочевки, генераторы в частных домах. Знакомый себе и приятелю ветряки поставил, крутият динамо, вырабатывают энергию, на все хватает.
....
Ат, черт... Обьединил в одну страницу двух Шовкунов - слетела биография. Ладно, завтра заново сделаю. Нужно это запомнить, что при объединении слетают ((

Booker пишет:

Ат, черт... Обьединил в одну страницу двух Шовкунов - слетела биография. Ладно, завтра заново сделаю. Нужно это запомнить, что при объединении слетают ((

Незабывай делать активной строчку с автором у которого био есть.