У центральній у творчості М. Кропивницького драмі «Глитай, або ж Павук» (1882) змальовано трагічну картину розколу та поневірянь селянства в пореформений (після 1861 р.) час.
Драма «Микита Старостенко» (1863), що більш відома під назвою «Дай серцю волю, заведе в неволю», основою драматичного конфлікту має «класову нерівність». Такий наголос щодо п’єси здається дещо перебільшеним. В основі стосунків між персонажами цього твору, зокрема між Микитою Старостенком та Семеном Мельниченком, не класове, а морально-етичне протистояння, бо ж обидва вони не є представниками звичайної селянської маси. Семен окреслюється в п’єсі багатим парубком, а Микита — сином сільського старости.