У новинах повідомили, що в Айові приземлилася летюча тарілка. Звісно, уряд оголосив цей випадок містифікацією. Але вже шість детективів, яких відправили на місце події, не виходять на зв’язок.
Голова надсекретної служби, про яку знає лише президент, власноруч береться до справи і з’ясовує: тарілка існує. Слимакоподібні прибульці, що прилетіли на ній звідкись із космосу, захоплюють людей. Приєднавшись до нервової системи жертви, вони отримують всі її знання й повністю підкорюють своїй волі. Боротися з їхніми наказами неможливо.
Падіння людства неминуче. Чи ні? Секретний агент Сем скоро дізнається про це...
Я писав це коротеньке (1500 слів) оповідання для журналу Colliers. Потім я пропонував його журналу American Legion, де мене вилаяли за негідне зображення того, як у нас піклуються про ветеранів війни. Тоді я запропонував його кільком редакторам науково-фантастичної періодики, але вони сказали мені, що це оповідання не науково-фантастичне. (Отакої, хай йому грець — подорожі в гіперпросторі чи з надсвітовою швидкістю — це наука, а терапія і психологія — ні? Я, певне, чогось не розумію). Але оповідання таки має недолік, та ще з таких, котрі зазвичай фатальні. Спробуйте його виявити. Я дам відповідь, але в самому кінці.
Історія «космічного Мауглі», вихованого в культурі, настільки далекій від земної, що наша філософія, мораль і релігія здаються абсурдними. Як зустріне Земля нового месію, який повернеться з Марса найбагатшою людиною, ще й наділеною здібностями до телекінезу? Закрита лікарня, добровільне ув'язнення в маєтку філософа, патрульованому військовими, мандрівний цирк... Два світи зустрінуться, щоб неодноразово викликати сміх у читача. Проте Майк знає: сміх у землян — це ознака болю...