В історичному романі «Лихі літа Ойкумени» простежується подальший розвиток подій та характерів, відомих читачеві з попереднього роману Дмитра Міщенка «Синьоока Тивер». Письменник глибше занурюється в протиріччя епохи великого переселення народів, відтворює причини конфлікту між державними об'єднаннями різного типу, чиї інтереси зійшлися у VI-VII ст. на Дунаї та розпалили багаторічні війни. У полі зору автора не лише долі героїв, побут, звичаї багатьох народів і племен (утигурів, кутригурів, аварів, гепідів, лангобардів, слов'ян), а й військові сутички в регіоні, зокрема з Візантією, яка не гребувала своїми далекоглядними планами — відродження Римської імперії під скіпетром Константинополя — такими відомими і нині методами ведення війни, як використання найманців. Саме їхня поява на Дунаї (особливо аварів) і стала великою бідою не тільки для слов'ян, а й для Візантії.
