У творі, який вважають перлиною творчості Володимира Винниченка, порушено проблеми любові, миті як вічності, скороминущості людського щастя.
Оповідання вперше було опубліковано в газеті «Рада» 1907 року.
Ця новела — про щастя, про те, що все природне — прекрасне, подібно до спалаху любові двох молодих людей, які, ризикуючи життям, переходять кордон (обоє вони — революціонери, які виконують складне завдання). Момент їхнього щастя показаний як частка вічної симфонії природи, великого, прекрасного процесу життя. Тут мовби оживають слова Ф. Ніцше про те, що «метелики, мильні бульбашки й ті з-поміж людей, хто схожий на них, найбільше знають про щастя».