Maxima Library

Борис Віан (1920–1959) — вельми непересічна й колоритна постать у французькій літературі XX століття. Невизнаний і зневажений за життя, він здобув своїми творами гучну посмертну славу. Його романи «Шумовиння днів» (1946), «Осінь у Пекіні» (1947), «Червона трава» (1950), «Серцедер» (1953), збірник оповідань «Мурашки» (1949) дотепер перевидаються у Франції величезними тиражами, їх перекладено багатьма мовами світу.

Віан витворює свій власний образ дійсності, що спирається не так на реальний досвід, як на певний «культурний код». Його химерна, пародійно-гротескова проза вводить читача в особливий фантастичний світ, який, проте, щонайтісніше співвідноситься з навколишньою дійсністю, а його умовні, маріонеткові персонажі відзначаються разючою людською вірогідністю своїх перечувань. Можливо, не кожному читачеві заімпонує така вигадлива письменницька манера, однак познайомитися з цим своєрідним явищем літератури, безперечно, має бути цікаво.

Борис Віан — вельми непересічна й колоритна постать у французькій літературі XX сторіччя. Невизнаний і зневажений за життя, він своїми творами здобув гучну посмертну славу. Віан витворює свій власний образ дійсності, шо спирається не так на реальний досвід, як на певний «культурний код». Його химерна, пародійно-гротескова проза відкриває читачеві особливий фантастичний світ.