Maxima Library

Коли ростеш у незвичайній родині, в якій від тебе немає таємниць, як тут не бути трішки задорослою, як на свої 10 років? Коли твої батьки — письменники, дідусь і бабуся — колишні вчителі, мамині найближчі подруги — бібліотекарка і художниця, а менший двоюрідний братик щомісяця міняє професії — як тут не зростати допитливою й вигадливою дитиною? Катруся намагається зрозуміти світ дорослих, пізнати смерть, дружбу і брехню, почути все живе й неживе навколо, кожну травинку й комашку, дощ і вітер — і ділиться своїми спостереженнями з нами. З цих розповідей перед очима постає особливий і зворушливий світ дитинства, де як рівні зустрічаються діти й дорослі.

Трілле певен, що сусідка Лена Лід — його найкращий друг. Але він не певен, чи й Лена Лід вважає його своїм найкращим другом. У цій книжці йдеться про пригоди двох дев’ятирічних неймовірних вигадьків. Вони півроку наминають смачні вафлі, а потім бавляться в другу світову війну, виступають в ролі вуличних музикантів, вирушають зганяти овець і влаштовують Ноїв ковчег. Але одного дня все зненацька обривається.

 Надзвичайно зворушлива, щемливо-тепла повість.

Повість норвезької письменниці Еви-Марії Люнд «Викрадач ангелів» — розгорнута алегорія сучасної духовної кризи, втілена в напруженому детективно-фантастичному сюжеті.

Що, здавалось би, може статися в тихому маленькому містечку за якихось сім днів? Ба, може статися катастрофа, яка загрожує знищенням не тільки одного міста, а й усього людства. Адже до влади над світом рветься лиховісна сила, яка зомбує, підпорядковує собі людську свідомість і веде засліплених на край прірви. І їй таки вдалися б усі її лихі наміри, якби не втрутився малий дотепник ангел Фелікс та його відчайдушні друзі.

Роман «Вікторія» написано Гамсуном мовби на одному диханні. В липні 1898-го робота над ним була в розпалі, а в кінці вересня книжка вже готувалася до друку. Сам автор називав цей роман «ліричним твором», дещо схожим на «Пана». Одначе тут, у «Вікторії», трагічне кохання пройняте світлом чистоти й ніжності, оповите щемливим серпанком приреченості з причини соціальної нерівності.

Відомий український письменник Євген Маланюк у статті «Пригадка» з нагоди смерті Гамсуна (20. 2. 1952 року) висловив своє захоплення «Вікторією» так: «Гамсун! У цім слові — юність, рідні краєвиди, подих весни в степовім вітрі, місячні ночі, осінні сузір'я, запах дівочої коси і перший поцілунок. Гамсун!..»

Симоні — дванадцять, і в її житті повно прикрощів: мама зв’язалась із занудою Інґве, через переїзд у нове помешкання треба змінити школу і покинути друзів, ще й зник улюблений пес Кільрой. У новій школі дівчина мимоволі стає… Симоном, і їй навіть подобається спершу видавати себе за хлопця. Таємницю дівчинки знає лише дідусь-дивак. Але справжні проблеми починаються, коли Симона закохується…

Більшого страхополоха, ніж Мавпус, на світі не було. Це він, тобто Маркус Сімонсен, до смерті страшився висоти й темряви. Це він, Маркус Сімонсен, був певен, що з’явився на світ для того, щоб його вдарила блискавка. Це він, Маркус Сімонсен, боявся павуків, собак і майже всього того, чого можна було на цьому світі боятися. А найдужче — дівчат.

Проте коли Маркус вдає із себе фана й пише листи відомим людям, то ніби перевтілюється. Тепер він не Маркус Сімонсен — він стара-престара осліпла бабуся, чи спортивна зірка, дискваліфікована за допінг, чи самотній мільйонер…

Ця книжка — перша в серії про непередбачуваного тринадцятирічного Маркуса — набула шаленого успіху у світі.

Зацікавленість творчістю Кнута Гамсуна в Україні бере початок ще з 20-х рр. ХХ ст. і не згасає донині. У гроні славетних норвезьких майстрів слова його названо «найталановитішим, найзнаменитішим і найсуперечливішим письменником».

Гамсун завжди ставив перед собою завдання — не лише змальовувати вчинки своїх персонажів, а й проникати в усі сховки їхньої душі. В останній книжці «На зарослих стежках» він зробив спробу проникнути вглиб своєї душі і описати чи не найдраматичніші сторінки власного життя, коли йому в досить таки поважному віці довелося пережити відчай, розчарування і приниження. Письменник називає свій твір щоденниковими записами, але перед нами постає ціла мозаїка спогадів, що зворушують відвертістю, лаконізмом та іронією, за якими впізнається неповторний гамсунівський стиль.

Герой цієї книжки — гном Буркотун, розсердившись через втрачену шапку і рукавиці, не хотів святкувати Різдво. Та попри буркотливий характер і невдоволення усім довкола, напередодні свята Буркотун робить багато дрібних і великих добрих справ. Він рятує джмеля, який може загинути від холоду. А ще — дає прихисток кроленятам, що в завірюху відбилися від дому, шукаючи гнома, без якого Різдво не настане.

Чи вдасться вухастикам зустріти свято в родинному затишку — читайте у різдвяній казці відомого шведського письменника Ульфа Старка, яку дивовижно проілюструвала Ева Еріксон.

Головний герой книги хлопчик Сікстен, який змушений зіткнутися з непростими життєвими обставинами, які діти завжди переживають важко і кожен по-різному. Його батьки розлучилися, і хлопчик залишився жити разом з татом удвох. Кожному з них непросто, і звичайно кожен вдає, що все добре і взагалі життя весела штука. Але Сікстенові вже набридла ця гра у "все добре" і вже точно йому не до вподоби постійна татова надмірна опіка, особливо властива батькам після розлучення.

У хлопчика є кращий друг Юнте, у якого в голові постійно виникають чудові ідеї, які вони вирішують застосувати на практиці. І ось одна з таких ідей отримує несподіваний поворот, намагаючись відвернути татову увагу від Сікстена на щось інше, хлопці починають шукати татові подружку. Але завдання ускладнює те, що тато хлопчика після розлучення, здається, зовсім охолов до жінок, тому їм доведеться сильно постаратися, щоб здійснити свою затію.

Ульф Старк, як завжди, дотепно й невимушено говорить про складне, цього разу він розповідає про свої дитячі й підліткові роки. Тут його перші поцілунки і перші серйозні книжки, творчі експерименти і втеча з дому, змагання, вигадки, дивацтва і врешті — велика мрія стати письменником.

Що з цього правда, а що ні, вирішувати вам. Ульф іноді й сам не знає, наскільки далеко його можуть завести власні фантазії. Бо це не так уже й просто — бачити щось таке, чого не бачать інші, і ділитися з усіма своїми уявними світами.　

Тоня Ґліммердал — єдина дитина в Ґліммердалі. Такого жвавого дівчиська тут давно не було. Найкращий Тонин друг — непривітний Ґунвальд, якому 74 роки, і знають вони одне одного, як облуплених. Та чи справді це так? Коли Ґунвальд потрапляє в лікарню з переламом шийки стегна, Тоні відкривається його величезна таємниця, що навіки може зруйнувати затишне життя в Ґліммердалі. Поки весна воює зі снігом і змушує гори сяяти, а річку' клекотіти, маленька шура-бура Ґліммердала із усіх сил прагне, щоб її найкращий у світі друг Ґунвальд був щасливий і знову почав грати на скрипці. Головний її девіз — спритність і впевненість!

Повість «Тоня Ґліммердал» отримала високі відзнаки у Норвегії та за кордоном. Для молодшого шкільного віку.