Maxima Library

«Затьмарення» (1977) — найкращий та один із найвідоміших романів культового американського фантаста Філіпа К. Діка (1928-1982). Сам автор вважав його найвдалішим своїм твором і цінував чи не найбільше з усього свого доробку. Хоч роман і вважається фантастичним, власне фантастики в ньому не так уже й багато. Окрім того, що дія відбувається в Каліфорнії 1990-х років, фантастичного колориту надають хіба кілька невідомих технологій, завдяки яким роман зажив слави предтечі кіберпанку.

«Затьмарення» — це постмодерний роман із подвійним дном. З одного боку, захопливий детективний сюжет (наркотичні субкультури, агент поліції, що працює під прикриттям), який тримає читача в напрузі до останньої сторінки, з іншого ж — філософська розповідь про трагічне роздвоєння людини та пошуки власної ідентичності. Де межі людського «я»? Чи справді я є тим, ким себе вважаю? І які неприємні таємниці відкриє стеження за... самим собою? На ці запитання намагається знайти відповідь головний герой роману Боб Арктор, він же Фред — таємний агент відділу боротьби з наркотиками, а водночас наркоман, що безнадійно підсів на Препарат С — новий небезпечний наркотик, який заполонив Америку.

11 жовтня 1988 року Джейсон Тавернер — чи не найвідоміший на планеті телеведучий, розважальним шоу якого захоплюються десятки мільйонів глядачів, а вже наступного дня він прокидається в брудному мотелі цілковитим ніхто. Він не просто втратив своїх друзів, славу й багатство, схоже, він втратив саму свою ідентичність. Однак у клаустрофобному дистопічному світі роману «Лийтеся, сльози, сказав полісмен», де кожен доносить на кожного й здається, що всі, навіть поліція, мають свої брудні таємниці, нездатність довести, ким ти є, в ліпшому разі означає автоматичне потрапляння до таборів примусової праці, а в гіршому — смерть. Відчайдушно намагаючись вижити в цьому сповненому пасток і небезпек середовищі, герой роману ступає на шлях, який дасть йому змогу не лише розкрити таємницю власного «зникнення», але й поглянути на своє колишнє життя з перспективи, що ніколи не відкрилася б тій марнославній знаменитості, якою він був всього кілька днів тому. Написаний 1974 року, роман «Лийтеся, сльози, сказав полісмен» — це зворушлива й дуже особиста притча про людську самотність і любов. Номінований на премії «Ґюго» та «Неб’юла», цей роман є водночас одним із стилістично найдовершеніших творів в усьому доробку Філіпа Діка.

Один із найвідоміших творів Філіпа Діка (1928-1982), роман «Людина у високому замку» (1962) пропонує читачеві зануритись у страхітливий альтернативний світ, де союзники зазнали поразки у Другій світовій війні. У цій кошмарній антиутопії нацисти захопили Нью-Йорк, японці контролюють Каліфорнію та все західне узбережжя колишніх Сполучених Штатів, а африканський континент піддано жахливим експериментам і практично стерто з лиця землі. У нейтральній буферній зоні, яка ділить нові наддержави-суперниці, живе автор підпільного бестселера, знаний як «Людина у високому замку». Його книга пропонує нове бачення реальності — альтернативу світової історії, в якій держави Осі було переможено, даруючи надію мільйонам зневірених. Але який із двох різновидів «реальності» справжній? І чи не є світ, описаний у цій книжці, просто одним із багатьох можливих?

До першого тому повного зібрання короткої прози відомого американського письменника, філософа та візіонера Філіпа Кіндреда Діка увійшли оповідання, написані у період 1947—1952 років: від найперших літературних спроб, таких як «Стабільність», «Руг», «Маленькі повстанці», й до широковідомих, зокрема за екранізаціями, оповідань «Час розплати» та «Друга модель», які вважаються не лише своєрідною візитівкою письменницького стилю Філіпа Діка, а й на багато років уперед сформували цілі сюжетні напрями у фантастичній літературі та кіно.

До другого тому повного зібрання короткої прози відомого американського письменника, філософа та візіонера Філіпа Кіндреда Діка увійшли оповідання, написані у період 1952-1954 років, зокрема такі відомі за екранізаціями оповідання, як «Бригада налаштування» (назва екранізації — The Adjustment Bureau) «Самозванець» (назва екранізації — Impostor), «Золотий чоловік» (назва екранізації — Next) та багато інших, не менш вигадливих, нестандартних і захопливих творів, що на багато років уперед сформували цілі сюжетні напрями у фантастичній літературі та кіно.

До третього тому повного зібрання короткої прози відомого американського письменника, філософа та візіонера Філіпа Кіндреда Діка увійшли оповідання, написані у період 1954-1963 років, такі відомі за екранізаціями оповідання, як «Звіт меншості» (назва екранізації — Minority Report), «Автофаб» (назва екранізації — Autofac для телевізійного серіалу 2017 року «Електричні сни Філіпа Діка») та багато інших, не менш вигадливих, нестандартних і захопливих творів, що на багато років уперед сформували цілі сюжетні напрями у фантастичній літературі та кіно.

Кінець XXI століття. Земля перенаселена та перегріта настільки, що людям небезпечно перебувати на її поверхні без спеціальних охолоджувальних пристроїв, а в поселеннях-колоніях на інших планетах панують спартанські, майже первісні умови життя. Щоб краще зносити нудне монотонне існування у цьому похмурому технологічному світі, люди призвичаїлися до вживання загадкового наркотику Цукер-К, який дає їм змогу поринати у спільний ілюзорний, радісний світ. Коли промисловець Палмер Елдрич повертається з міжзоряної подорожі, він привозить з собою новий наркотик Жуй-Ц, який є значно потужнішим за попередній і загрожує занурити світ у перманентний стан наркотичного марення, яке, як починає підозрювати головний герой роману, насправді контролюється таємничим Елдричем.

«Три стигмати Палмера Елдрича» (1965) — це один із найвідоміших та найхарактерніших романів Філіпа К. Діка (1928-1982), де його повсякчасне творче зацікавлення крихкою природою реальності досягає нового, досі не баченого рівня.

«Убік» занурює читача в химерний футуристичний світ, де межа між живими та мертвими здається дуже невиразною. У романі Філіп Дік змалював екзистенційну людську драму, сповнену глибоких людських відчуттів.

Уперше українською мовою твір видало 2018 року видавництво «Komubook» у перекладі Ірини Гаврилюк і дизайном обкладинки від Жолта Пайона в українській адаптації Михайла Федишака.

 Усе почалося з блискучого спалаху рожевого світла, із зустрічі з таємничою божественною сутністю, яка отримала ім’я Валіс. Чим є ця сутність? Благодатним милостивим Богом, який приходить на допомогу людству, замкненому в тісних стінах Чорної Залізної В’язниці, чи божевільним божеством, яке безжально знищує своє творіння? Або ж, можливо, усе це просто виплід хворої свідомості головного героя із чудернацьким ім’ям Конолюб-Товстун? Найвідоміший із пізніх романів Філіпа К. Діка (1928-1982) «Валіс» (1981), що є своєрідною сумішшю наукової фантастики й теологічного детективу, де Богу відведена роль водночас і розшукуваної особи, і верховного лиходія, занурює читача у класичний «філіпдіківський» світ, що є заразом приголомшливо захопливим, бентежним і моторошно смішним.

Коли Рік Декард, мисливець за головами, отримує завдання ліквідувати групу андроїдів «Нексус-6», що нелегально проникли на планету Земля, він сприймає це як подарунок долі, як шанс врешті-решт втілити заповітну мрію свого життя — стати власником справжньої живої тварини. Однак у цьому похмурому постапокаліптичному світі ніщо не є настільки простим, як видається, і місія Декарда швидко перетворюється на страхітливий заплутаний калейдоскоп подвійної гри та обману, де мисливець, сам того не помічаючи, поступово стає здобиччю... Розмиваючи межі між людським та машинним, класика літературного кіберпанку, роман «Чи мріють андроїди про електричних овець?» (1968) культового американського фантаста Філіпа К. Діка (1928-1982) змушує нас по-новому поглянути на саму сутність людського буття. Цей роман є особливо актуальним сьогодні, коли симбіоз між біологічними формами та кібертехнологіями видається як ніколи реальним.