Вайлд написав «Саломею» французькою восени 1891 року, коли мешкав у Парижі. Англійською її переклав лорд Альфред Дуґлас, з яким у письменника тривалий час були інтимні стосунки. Проте Вайлда переклад не задовольнив і він практично переробив його самотужки. В основу сюжету лягла біблійна розповідь про обезголовлення Івана Хрестителя, яка під пером видатного естета переросла у щось значно глибше, фантасмагоричніше. Перетворилася на клубок емоцій та темних пристрастей, який ніби витягує на світ повний місяць, що слугує і тлом, і повноправним героєм п’єси. Еротичні/гомоеротичні мотиви, біблійні алюзії, макабричні описи, символи, явні й завуальовані, — усе це становить химерне плетиво п’єси. А ілюстрації Обрі Бердслі, вступаючи у діалог або й у суперечку з текстом, творять ніби окрему смислову лінію, візуальну паралель, завдяки якій читач іще довго не може оговтатися від пережитого.
