«Берлін Александерплац» — найвідоміший роман класика німецької літератури Альфреда Дебліна, в якому письменник декларує результати власних пошуків нової оповідної форми, яку він створив для епічного роману, наближаючи текст до експресіонізму та італійського футуризму. Зокрема, цим романом Деблін значною мірою вплинув на стиль оповіді багатьох німецькомовних романістів.
За допомогою особливих оповідних технік монтажу і прямого цитування Дебліну вдалося передати дух Берліна 20-х років минулого століття таким, яким запам'ятав його автор, у всьому особливому багатоголоссі життя великого міста епохи між двома світовими війнами, міста, яким воно більше ніколи не буде, але побачити і відчути яке нам дає можливість магія таланту письменника.
«Бірманські будні» — другий роман у бібліографії Джорджа Орвелла, написаний 1934 року, в якому вже тоді можна помітити зародки тих основних для письменника тем, які згодом ще гучніше і зловісніше прозвучать у культових «1984» і «Колгоспі тварин». В основу роману ліг особистий досвід Орвелла, коли він жив у Бірмі, де служив полісменом у колоніальній поліції Великобританії. Цей час знаменує переломну мить у житті Орвелла — саме тоді відбулася трансформація снобістського хлопчика-випускника приватної школи в письменника, який став голосом суспільної совісті.
Головний герой роману Флорі — своєрідне альтер-еґо письменника, самотня й нужденна людина, яка втрапила у пастку могутньої системи, що руйнує в людині все хороше. Його оточують люди, з якими у нього немає нічого спільного і яким він не може повністю відкритися, оскільки і бірманці, і британці, і сам Флорі заплямовані колоніальним режимом, в умовах якого їм доводиться жити.