«20 000 льє під водою» — другий роман знаменитої трилогії великого французького фантаста Жуля Верна (1828–1905).
У центрі розповіді — сповнена небезпек і пригод навколосвітня подорож капітана Немо та його друзів на підводному човні «Наутілус». Капітан Немо, як і мужній шотландець капітан Грант («Діти капітана Гранта»), що не змирився з утратою незалежності його батьківщини, усе своє життя присвятив боротьбі за визволення Шотландії від британського панування. Занурившись в океанські глибини на фантастичній науковій лабораторії, він не знаходить задоволення в дослідженнях підводного світу і, перейшовши на сторінки третього роману «Таємничий острів», бореться з несправедливістю на боці всіх поневолених народів.
Роман «Виховання почуттів» — найскладніший за стилем, ідеями, проблематикою із усього написаного Гюставом Флобером. Це багатоплановий твір, в якому у новому, несподіваному ракурсі поєднані історія Франції, історія покоління, історія героя. У свідоме життя герой роману юний Фредерік Моро вступає з перебільшеним уявленням про себе і свої можливості, з певністю, що йому судилася незвичайна доля. Він вирішує стати письменником і пише роман, але не завершує його, компонує вальси, вивчає китайську мову, пробує свої сили в живописі, але ні в чому не знаходить свого покликання, всі його молоді амбіції зазнають поразки. Врешті-решт, він ні в чому не проявив себе, його прекрасне кохання залишилося мрією, а високі пориви виявилися нікчемними справами. Цим і завершилося виховання почуттів.
Один з визначних творів світової класики, що увійшов до багатотомної епопеї «Людська комедія» великого французького письменника (1799–1850). В романі змальовано широку панораму життя Франції 20-х років XIX ст., зокрема гостро викрито безпринципний і продажний світ буржуазної журналістики, показано згубний вплив капіталістичних відносин на мистецтво і літературу, на все духовне життя суспільства.
До книги увійшли соціально-психологічні романи відомої французького письменника Франсуа Моріака (1885–1970) — «Гадючник» і «Дорога в нікуди». В центрі творчої уваги художника — потворність людських взаємин в буржуазній родині, розклад яких відбиває кризу власницької моралі всього буржуазного суспільства.
Жозе-Маріа де Ередіа (1842–1905) — один з найбільших французьких поетів другої половини XIX сторіччя. У його творчості парнасизм сягнув своєї вершини, здобув найбільш досконале й витончене втілення.
До основного корпусу книжки ввійшли переклади Дмитра Паламарчука, який працював над ними майже все своє творче життя.
У додатку зібрано всі відомі переклади поета українською мовою.