Maxima Library

У романі «Вийди і візьми» Тимофія Гавриліва з новою силою звучить тема дому й безхатченства. З історії сім’ї, любові, надій і занепаду виростає панорама життя українського суспільства, де невіра в можливість що-небудь змінити породжує гротескні форми обходження з дійсністю.

«Гарні дівчата» — авторська гра в класики. У несподіваних візе­рунках оповіді постають етичні питання людських стосунків, роз­кри­вається складний психологічний світ людини, з неприхо­ваною відвертістю виявляється її індивідуальність.

Світ зазнає докорінних змін, і сьогодні в ньому ніщо вже не таке, як учора. Вирушаючи в подорож, герой не підозрює, що опиниться в центрі зіткнення культур і цивілізацій. «Де твій дім, Одіссею?» — про Віру, Надію і Любов, зближення та розлуку, пошуки і впізнання, примарне і справжнє.

Знайдений у контейнері для сміття, герой роману «Чарівний світ» виростає серед волоцюг. Жертву грандіозної бізнес-афери, його переховують у відомчому готелі, де він знайомиться з покоївкою Мартою. Їхні стосунки обриваються, коли герой, отримавши фальшивий паспорт, покидає країну. Проте минуле, з яким він, здавалося б, назавжди розпрощався, раптом наздоганяє його.

Роман у новелах «Червнева злива» Тимофія Гавриліва озвучує голоси людей, які розповідають історії — про дорослішання, дружбу, втрату гідності й пошук себе, злочини, вʼязницю, Майдан, кохання, війну. Ці голоси тривог, лунаючи зсередини нас, шепочуть про те, про що інколи страшно говорити відкрито. Історія країни, охоплюючи час у понад півстоліття, вривається в історії героїв, чиї стежки несподівано сплітаються у нерозплутний клубок.

У тексті збережено особливості авторської манери письма.

До книжки есеїстики видатного німецького філософа-герменевта Ганса-Ґеорґа Ґадамера увійшли вибрані тексти 1966–1989 рр., які містять спроби наблизитися до вірша. Золоті сторінки німецькомовної поезії Ґадамер прагне осмислити власне як уважний читач, не претендуючи на вичерпний літературознавчий аналіз.

Поліція вилучала його книжки, міністри оголошували його душевнохворим, критики пророкували його творам швидке забуття… Томас Бернгард (1931–1989) – enfant terrible австрійського суспільства другої половини XX століття, «голос правди», «мізантроп», «альпійський Беккет». Він дозволяв собі говорити все, що думав, і так, як вважав за потрібне.

«Холоднеча» (1963), перший роман, відразу приніс письменникові визнання. Це багатопланова розповідь про людські страждання, про достоїнство особистості, про тяжке існування людини у просторі, де панує холод самотності та відчуженості.

Прозова комедія «Старі майстри» (1985) «розважає» читача дошкульною критикою держави, її інституцій, а також доскіпливим перечитуванням канону, на якому побудовано західну культурно-освітню традицію. Мова Бернгарда близька до музикальних структур, а твори читаються на одному подиху, ще нікого не залишивши байдужим.