Ціла генерація українців зазнала своєї трагедії, потрапивши поміж двох тоталітарних сил: сталінізму й фашизму. Цьому Докія Гуменна присвятила роман «Хрещатий Яр» — досить докладну хроніку окупації Києва нацистськими загарбниками в 1941—1943 pp. Твір можна б назвати художньо-документальним, бо на широкому тлі мистецького відтворення подій раз у раз натрапляємо на епізоди, ситуації, вчинки з таким оригінальним забарвленням, яке можливе лише від безпосереднього сприйняття тих реалій. (Неважко побачити в образі центрального персонажа Мар'яни Вересоч саму авторку, яка лишилася в окупованому Києві і вела свій щоденник.) Саме такими деталями, особливо ж без ідеологічного камуфляжу, притаманного численним радянським творам близької тематики, роман чи не найбільше й утримує свою неординарність.
Та все-таки переважає художність. І не так в кількісному плані, як у концептуальному. На тлі того органічно хаотичного побуту окупаційного періоду Києва перед читачем поступово окреслюються три групи персонажів: ті, що лишаються відданими радянській владі і відходять з нею у тил, або лишаються у підпіллі; ті, що затаєно чекали на повернення «культурною Європою» старих, добрих для них дореволюційних часів; і, врешті, група національно свідомих українців, котрі сподівалися у цьому смертельному герці двох систем знайти можливість для відродження державності свого народу. Кожна з груп представлена кількома характерними постатями, але в центрі роману — остання група, яка теж далеко неоднорідна у виборі шляхів до, здавалося б, спільної мети. 1 тут варто віддати належне реалістичній безкомпромісності Д. Гуменної. Письменниця не вдавалася до романтизування ситуації. Події постали (звичайно, через конкретних персонажів) у всій своїй драматичності: німецьке командування не менш більшовизму боялося українського національного відродження, а поміж самими українцями — «радянськими» і тими, що повернулися з еміграції, — за двадцять років існування в різних системах виникло чимало непорозумінь, на усунення яких історія часу не передбачала. Роман «Хрещатий Яр» багато чого сказав читачеві, котрий у повоєнний час замислювався над причинами ще однієї поразки в справі домагань української державності.
