У повісті «День сьомий і знову перший» так само, як і в дальшій за часом повісті «Повернення з того берега», Р. Лісковацький постає вже як досвідчений митець із своєрідною манерою розповіді, митець, що володіє сучасною формою та витонченим психологічним малюнком. Якоюсь мірою повісті Р. Лісковацького своєю архітектонікою нагадують кіносценарії, та водночас їхні «кадри» можна назвати взірцями психологічної прози. Зміна тих «кадрів» цілком виправдана, хоч завжди несподівана.
На літературному конкурсі в Щеціні 1963 року Р. Лісковацький дістав премію за твір «День сьомий і знову перший». Наступного року повість вийшла другим виданням, а польські кінематографісти створили за нею фільм під назвою «Рахунок сумління».
У Радянському Союзі обидві повісті виходять уперше.
