Maxima Library

В сборник включены лучшие произведения венгерских писателей на военную тему. В повестях и рассказах показаны основные вехи вооруженной борьбы венгерского народа, руководимого коммунистической партией, за свободу своей родины, установление и упрочение народной власти.
Много места отводится событиям, связанным с освобождением Венгрии Советской Армией весной 1945 года. С большой теплотой рассказывается о советских воинах-освободителях, об интернациональной солидарности советского народа с венгерскими трудящимися.
Сборник представляет интерес для широкого круга читателей.

Популярная брошюра о героике и романтике военно-морской службы, беззаветном служении моряков Родине, замечательных традициях на флоте. Приводятся краткие сведения о силах Военно-Морского Флота, задачах, которые они решают, классах кораблей, видах вооружения и боевых средствах флота. Содержится перечень высших военно-морских учебных заведений и сообщаются условия приема в них. Рассчитана на широкие круги читателей и прежде всего на молодежь в целях ее военно-морской профориентации.

Даниил Юрьевич Туленков,◦— участник СВО (Запорожское направление), ветеран боевых действий, писатель, предприниматель, волонтёр с Урала. Автор книг «Последний осенний цветок» и «Шторм Z. У вас нет других нас». Выпускник исторического факультета УрГУ.

«Жена штурмовика» — короткая исповедь женщины, чей муж, волею судеб, прошел через горнило тюрьмы и войны, прежде чем воссоединиться с семьей. На фоне ее бесхитростного рассказа мозаикой рассыпаны людские судьбы и сюжеты, фрагменты писем и сообщений с фронта, тюремные дневники.

«Жена штурмовика» — возможно, первая попытка обратиться к оборотной стороне СВО, обрисовать тяжелый путь женщин, незримо связанных с бойцами на фронте, ждущих их и верящих в их возвращение.

Вряд ли в нашей стране найдется хоть один человек, который бы не смотрел «Белое солнце пустыни», не помнил и не употреблял бы в своей речи всем известные фразы: «За державу обидно», «Таможня дает добро» и другие. Сухов, Абдулла, Петруха, Верещагин, Саид вошли в народную жизнь из-за точного отражения национального колорита героев. Немалая заслуга в этом принадлежит замечательному советскому писателю и киносценаристу Валентину Ивановичу Ежову (1921–2004), одноименный роман которого, вошедший в эту книгу, и стал основой сценария упомянутого фильма. Также будет интересно ознакомиться и с другими работами мастера и его коллег. Это – «Соловьиная ночь», «Вольная жизнь», «Кровавая фиеста молодого американца». Их увлекательный, динамичный сюжет на фоне значимых исторических событий и неординарные характеры персонажей бесспорно привлекут внимание читателей.

«За правое дело» (1943–1952, опубл. 1952) – первая часть «сталинградской» дилогии Василия Гроссмана, более известной читателю по второму ее роману, «Жизнь и судьба» (1950–1959, опубл. 1980), который принес автору мировую славу. Выросшая из реального фронтового опыта Гроссмана – военного корреспондента газеты «Красная звезда», лично участвовавшего в боях на передовой линии обороны Сталинграда, – эта книга по выходе в свет подверглась разгромной критике в партийных кругах, которая превратилась в настоящую травлю писателя и предопределила трудную издательскую судьбу второй части дилогии. Сегодня этот роман, запечатлевший боль и потери первых лет войны, стоит в одном ряду с лучшими образцами отечественной прозы, исполненными «окопной правды» о великой битве, такими как «Дни и ночи» и «Живые и мертвые» К. Симонова, «В окопах Сталинграда» В. Некрасова, «Горячий снег» Ю. Бондарева. Гроссман создал книгу, выдержанную в эпической традиции Льва Толстого: за жизненными историями десятков людей – от простого солдата и рабочего до академика и полководца – ощущается могучее дыхание большой Истории, навсегда изменившей миллионы человеческих судеб.

Следуя за героями романа, повествующего о полной опасностей службе братьев Ивановых в годы Первой мировой войны, читатель переносится то на пограничье между Польшей и Восточной Пруссией, то на Кавказский фронт, то на палубу эсминца, то в тесный отсек единственного в России подводного минного заградителя, то в бурлящий страстями и интригами Петроград. Захватывающие события разворачиваются в период со второй половины 1915-го до осени 1916 года, до гибели флагмана российского Черноморского флота линейного корабля «Императрица Мария».
Всё это вкупе с точными описаниями военных и бытовых реалий времён великой войны придаёт особую убедительность большим и малым подвигам, переживаниям и приключениям героев книги.

Они в числе первых приняли на себя удар, казалось бы, непобедимой коричневой армады. Командующие армиями первого стратегического эшелона стремились с честью выполнить свой священный долг перед Отечеством. У каждого из них своя судьба, сложившаяся по стечению обстоятельств объективного и субъективного порядка.
Эта книга о тех, кто 22 июня 1941 года встал на пути вермахта и внес свой посильный вклад в фундамент грядущей Победы в Великой Отечественной войне.

Первая часть книги представляет собой запись разговоров о жизни и восстании в Варшавском гетто в апреле 1943 года, которые Ханка Групинская с 1985 по 2000 годы провела с участниками восстания. Это уникальный документальный материал, содержащий устную историю Холокоста, свидетельство живой памяти и судеб.
Разговоры с солдатами Еврейской боевой организации сопровождаются архивными и современными фотографиями героев книги, фотографиями гетто, многие из которых публикуются впервые.
Вторая часть – сборник из более чем 300 биографий-эпитафий солдат Еврейской боевой организации, основанный на списке, отправленном в Лондон лидерами организации в 1943 году.
Благодарим Валерия Ароновича Дымшица за помощь в подготовке книги
В формате PDF A4 сохранён издательский дизайн.

Відомий радянський письменник Вадим Кожевников, автор творів «Зорі назустріч», «Знайомтесь, Балуєв», «Щит і меч», які щиро полюбилися радянському читачеві, народився у 1909 році в м. Наримі. Дитячі та юнацькі роки письменника минули в Сибіру. У 1923 році він переїхав до Москви, де вступив до університету.

Перші твори Вадима Кожевникова почали друкуватися в 1928 році.

В 1939 році вийшла збірка його оповідань «Нічна розмова», а згодом повісті «Степовий похід» (1940) та «Грізна зброя» (1941).

На початку Великої Вітчизняної війни Вадим Кожевников працював у фронтовій газеті, а з 1949 року він військовий кореспондент «Правды». Герої його післявоєнних збірок «Міра твердості» та «Дорогами війни» — це ті, хто виборював перемогу у грізну годину війни, хто грудьми став на захист рідної Вітчизни.

Роман Вадима Кожевникова «Щит і меч» присвячений подвигу радянських розвідників в тилу ворога.

«Ходіння по муках» — трилогія романів О. Толстого, що простежує долі російської інтелігенції напередодні, в час і після революційних подій 1917 року; книга, що, безперечно, належить до золотого фонду російської літератури і до вершинних явищ світової художньої класики XX сторіччя.

В основі гостросюжетної повісті — справжні факти діяльності чекістів-розвідників у роки Великої Вітчизняної війни.

У ворожий тил направляється десантна група НКДБ УРСР. Вона успішно виконує завдання Центру і згодом виростає у чисельний загін, який веде розвідувальну і підривну роботу, спрямовану проти гітлерівців на території окупованої ними Словаччини.

Розкриваючи нові сторінки героїчної діяльності солдатів таємного фронту, автор показує, як гартувалось братерство народів у спільній боротьбі проти фашизму.

Героями нового роману відомого українського письменника П. Автомонова є фронтові розвідники, які діють при звільненні Ленінградської області й Прибалтійських республік. Епізоди, пов'язані в їхньою діяльністю, є творчим домислом письменника. Видумані й імена персонажів цього гостросюжетного твору. На бойових долях Галки, Юхана, лейтенантів Петра і Юрія, дівчини Тайди автор розкриває високі моральні якості радянського характеру, утверджує інтернаціональну дружбу воїнів і їх беззавітну вірність своїй великій Батьківщині — Союзу Радянських Соціалістичних Республік.

Автор твору — колишній в'язень Освенціма, учасник руху Опору, його перу належить книга «Слово після страти», що вже витримала кілька видань багатьма мовами. В своїй невигаданій повісті він розповідає про муки й страждання людей різних національностей, на які прирекли їх гітлерівські варвари в таборах смерті, про інтернаціональне братерство в'язнів, про їхню боротьбу з фашизмом.

Автор повістей — колишній в'язень Освенціму, учасник антифашистського руху Опору — розповідає про муки й страждання людей різних національностей в таборах смерті, про інтернаціональне братерство в'язнів, про їхню боротьбу з фашизмом.

Відступаючи, гітлерівці вирішили стерти з лиця землі колиску польської культури — старовинний Краків.

В той час у районі Кракова діяла група радянських розвідників. Про її сміливі операції, спрямовані на врятування міста, розповідає в цій документальній повісті колишній командир групи «Голос» Євген Степанович Березняк, відомий з багатосерійного телевізійного фільму «Майор Вихор».

Вперше книга вийшла українською мовою в Політвидаві України у 1972 році.

Роман «Останнє літо» завершує трилогію «Живі і мертві», в ньому письменник веде своїх героїв запиленими дорогами «останнього літа» Великої Вітчизняної війни.

Тисячі радянських юнаків і дівчат під час другої світової війни було вивезено до Німеччини на фашистську каторгу. Нелегка їм випала доля. А ще важче склалась вона у тих, кому не пощастило одразу після війни повернутися на Батьківщину.

В постійній боротьбі на грані життя і смерті формуються характери героїв пригодницького роману Василя Сичевського «Чорний лабіринт». Кинуті в американські табори для переміщених, вони ні на мить не залишають думки про повернення на рідну землю. Наклепами, брехнею і безсоромними провокаціями намагається заплутати їх у свої тенета американська розвідка, та і в цьому двобої перемагає глибокий патріотизм радянських людей.

В романі відтворюється життя конаючого гітлерівського рейху, викривається людиноненависницьке єство фашизму, розвінчується облудна мораль рицарів наживи — американських імперіалістів та їх воєнщини.

Роман «Чорний лабіринт» — друга книга молодого письменника. Перша — повість «Чаклунка Синього Виру» вийшла у видавництві «Молодь» в 1962 році.

Василь Сичевський — учасник Великої Вітчизняної війни, вихованець Київського інституту театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого, нині працює режисером Української студії хронікально-документальних фільмів.

Германия, Дрезден, июнь одна тысяча девятьсот сорок первого года. У жизнерадостного повесы и успешного мотогонщика Ганса Гравера на уме было одно — мотоцикл «BMW» Отто, да девчонки. Но под давлением Нильса — ротного пропагандиста, он был вынужден прервать свой только что начавшийся летний отпуск и отбыть в «короткий» военный поход в Россию. Ганс планировал вернуться к Рождеству. Однако его восточная экспедиция «слегка» затянулась. Поэтому в Дрезден вернулся — значительно позже и под другим именем — совсем другой человек…

Оповідання «Доля людини» — про ті жахи, які більше не повинні повторитися. У невеликому за об'ємом творі перед читачами проходить життя героя, що увібрало в себе долю країни. Андрій Соколов — радянська людина, мирний трудівник, що ненавидить війну, яка відняла у нього сім'ю, щастя, надію на краще. Але, залишившись самотнім, Соколов не втратив людяність, він і надалі готовий здолати будь-які випробування долі.

Моряки-тихоокеанцы, действовавшие в тылу японских войск, пограничники, несущие службу на Дальнем Востоке, советские автомобилисты, саперы, медицинские работники, выполняющие интернациональный долг в Афганистане, — герои этой книги. Все они достойно продолжают традиции воинов Великой Отечественной войны сейчас, в наши дни, надежно охраняя мирный труд людей.

У книжці для юнацтва розповідається про військового журналіста Петра Малюка, який опинився в роки Великої Вітчизняної війни спочатку на окупованій загарбниками території України, а потім у самому лігві ворога — фашистській Німеччині, про мужність радянських людей і німецьких антифашистів, що боролися з гітлерівцями.

Автор — журналіст, до пригодницького жанру звертається вперше.

Події партизанської і підпільної юності автора лягли в основу його першого роману «Чи любите ви Вагнера?».

Автора роману «Куди залітають лиш орли», відомого англійського письменника Алістера Макліна (1923–1988), справедливо вважають неперевершеним майстром карколомного сюжету. Неймовірні пригоди групи парашутистів-«командос», закинутих у роки другої світової війни до високогірного кубла гестапо з особливим завданням, стрімкі, несподівані повороти сюжету, гострі зіткнення характерів — усе це тримає читача в постійному напруженні від першої до останньої сторінки.

Книжка складається з чотирьох гостросюжетних пригодницьких повістей, об'єднаних образом мужнього чекіста Мірзо Каїрова.

У повістях «Підземний факел» і «Зелена пастка» та в кращих оповіданнях письменника розповідається про мужніх радянських людей — прикордонників, чекістів, підпільників, яким за незвичайних обставин, у фантастично складних ситуаціях доводиться вести тривалий поєдинок проти ворогів миру й прогресу.

До книги увійшли:

ПІДЗЕМНИЙ ФАКЕЛ. Повість

ЗЕЛЕНА ПАСТКА. Повість

ОПОВІДАННЯ

Сріблясте марево

Вулиця Червоних Троянд

Четвертий пасажир

Таємниця «Ардельт-верке»

Комісари вмирають першими…

Заграви над Поділлям

Операція «Кавескадрон»

Імена на граніті

Серце партизана

Полковник Петер

До тому ввійшла автобіографічна трилогія «Дитинство», «Наші тайни», «Вісімнадцятилітні», яку письменник назвав літописом свого покоління. Тексти супроводжуються історико-літературними коментарями.

До другого тому вибраних творів українського радянського письменника, лауреата Республіканської літературної премії ім. Лесі Українки ввійшли: повісті «Чорне сальто», «Я — шестикласник» — про дітей, насильно вивезених до фашистської Німеччини, про життя та навчання сучасних школярів. В оповіданнях йдеться про мужність радянських людей в роки Великої Вітчизняної війни.

До першого тому вибраних творів українського радянського письменника, лауреата Республіканської літературної премії ім. Л. Українки ввійшли повісті про любов до Батьківщини, про мужність і безсмертний подвиг підлітків, які поряд з дорослими героїчно захищали Севастополь від навали гітлерівських загарбників.

Автобиографический роман Анатолия Андреевича Дарова (Духонина, 1920–1997) имеет длинную историю. Весной 1942 г. автор был эвакуирован из осажденного Ленинграда в Пятигорск, где летом попал под немецкую оккупацию. Первый вариант книги был написан по свежим следам и публиковался под названием «Ленинградский блокнот» в газете «Новая Мысль» в Николаеве в 1943 г. Публикация вызвала нездоровый интерес гестапо, и следующий вариант автор издал уже после войны, в 1945 г. в Мюнхене, будучи беженцем, малым тиражом на ротаторе. Но книгу заметили и положительно оценили эмигрантские критики. Части ее печатались в журнале «ГРАНИ» в 1954–1955 гг. под названием «А солнце всё же светит», затем по-французски в издательстве «Галлимар», где роман выдержал семь изданий, а Харрисон Солсбери в известной книге «900 дней» во многом опирался на показания Дарова. Окончательный вариант романа «Блокада» вышел в Нью-Йорке в издательстве братьев Раузен в 1964 г.

«Незначительная деталь» начинается летом 1949 года, через год после окончания войны, которую палестинцы оплакивают как Накбу – катастрофу, повлекшую за собой изгнание 700 000 человек, а израильтяне прославляют как Войну за независимость. Израильские солдаты захватывают в плен и насилуют палестинскую девушку, затем хоронят ее в песке. В наши дни молодая женщина в Рамалле становится одержима этой «незначительной деталью» истории и отправляется в путешествие, чтобы узнать подробности случившегося.

Проникая в суть палестинского опыта отчуждения, «Незначительная деталь» говорит о войне, насилии, жизни в условиях оккупации и попытках мыслить и действовать с достоинством в условиях продолжающегося бесправия и стирания твоего опыта.

Я — далеко не професiйна письменниця, а звичайний боєць—доброволець АТО, учасник подiй, прототипи яких описую в своєму творi. Серед кривавих руїн вiйни намагаюся знайти своє натхнення, аби писати художню повiсть про добровольчий загiн. З гумором, притаманним лише вузькому колу фронтовикiв. Герої книги — невигаданi персонажi, то ж деякi риси їхнiх характерiв цiлком нагадують реальних осiб.

Не забутими лишились i люди з Донбасу, можливо тому, що я сама — мешканка мiста Авдiївка, що неподалiк тимчасово окупованого Донецька. Мiсцевi бувають рiзнi, але трапляютьс i патрiоти. Один з героїв повiстi на псевдо "Турист" — втiлення саме цього образу.

Звiсно, є на вiйнi i дiвчата. Обравши бойову посаду та переживши численнi прояви дискримiнацiї вiдносно жiнок в силових структурах, я описала образ Афiни, що чимось дуже нагадує мене саму.

Вперше перекладена українською мовою збірка «Вогонь і кров» присвячена фронтовим переживанням німецького письменника, філософа, ідеолога консервативної революції Ернста Юнґера під час його участі у Першій світовій війні. Натхненні та захопливі тексти звично для автора ведуться у формі щоденника, що, разом із листуванням з ріднею письменника, є логічним продовженням осмислення Юнґером феномену війни, побратимства та нового світового порядку з часу написання першого роману «В сталевих грозах». Книга призначена для всіх, хто палає серцем і на чиїх плечах лежить важкою ношею доля всього світу.

На сторінках цієї повісті відомого білоруського письменника по-новому розкрить тему війни, глибоко психологічно показано трагедію людини, що опинилася між молотом фашизму і ковадлом сталінізму.

Складні перипетії людських взаємин, визвольна боротьба підпілля ОУН у період радянської окупації та Другої світової війни на теренах Тернопільщини. Кохання та зрада, мужність і ницість — усе це переплелося в захоплюючій канві роману, що побудований на достовірних фактах.

Виктор Сергеевич Розов – известнейший советский писатель и драматург, автор более 20 пьес и киносценариев, в том числе сценария одного из лучших фильмов о Великой Отечественной войне – «Летят журавли».

В июле 1941 года Виктор Розов добровольцем вступил в 8-ю дивизию народного ополчения Краснопресненского района г. Москвы. Эта дивизия сражалась с немцами на подступах к Москве, на знаменитом Бородинском поле. В своей книге В.С. Розов рассказывает об этих боях, также как о других событиях военного периода. Его мемуары – правдивый рассказ о добровольцах-ополченцах, наспех обученных и плохо вооруженных, попавших в невероятно тяжелые условия на фронте, – будто «нырнувших в ледяную купель», по словам Розова. Многие из них погибли, ценой своей жизни спасая Москву.

“Українська зима” — повість про воєнний Київ у грудні 2022-го року. Автор описує свої враження від Києва під час своєї подорожі до України зі США. Досвід отих відвідин став для нього безцінним. Автор має надію, що й читач знайде у цій повісті щось важливе для себе.

Переклад із російської Олени Коваль

Когда-то очень давно, в прошлом веке, можно сказать – в ином измерении, я прочитал одну книгу – "Мёртвые не поют". Роман о словацкой артиллерийской батарее, брошенной в кровавую мясорубку Восточного фронта – на помощь немцам. Эта книга открыла для меня Великую Отечественную войну с другой стороны – и познакомила с удивительным человеком. С Рудольфом Яшиком, автором этого романа. Прошло сорок лет – и я написал о нём книгу, в надежде, что память об этом человеке не канет в Лету. Потому что он был настоящим солдатом, мужчиной, славянином…

У разведчиков много имен, много разных личин. Кто же на самом деле этот загадочный Янус, за которым охотятся нацистская контрразведка и гестапо в Кенигсберге в 1944–1945 гг.?

Завораживающий сюжет романа Станислава Гагарина рассказывает о последнем годе войны. Немцы уже подумывают о бегстве в Южную Америку, из плавания не возвращается подводная лодка «Валькирия», немцы используют шведскую промышленность и готовятся к приходу в Германию Красной армии, оставляя подготовленных диверсантов. Во всем этом должен разобраться советский разведчик Сергей, он же Янус, отправляющийся в Кенигсберг.

Виртуозно обманывая немецкие спецслужбы, Янус передает в центр важную информацию и как может приближает победу. В апреле 1945 г. в Кенигсберге начинается паника, гитлеровские разведчики надеются выбраться из города и уйти от возмездия, но Янус (он же майор Вернер фон Шлиден) мешает им в этом, правда, ценой своей жизни…

Промежуток между двумя горячими фазами Донбасского конфликта. Временное затишье. Воздух наэлектризован. Ощущается грядущая бойня. Все это понимают, но продолжают жить, стараясь не замечать этого. Простой студент решает, что нельзя оставаться в стороне. Но он не берёт в руки оружие. Его автоматом становится фотоаппарат. Постепенно он осознаёт, что в современных войнах информация играет большую роль. Вместе с этим осознанием приходит и ощущение трансформации сознания. Изменение отношения к миру, войне, людям и себе. Из этой книги вы узнаете, что происходит с сознанием рядового жителя горячей точки, а также что иногда делает посттравматический синдром в условиях гражданской войны, где люди, говорящие на одном языке, уничтожают друг друга, а в это время мирная жизнь продолжается параллельно с адом, творящимся совсем рядом.

Толік щойно здійснив головну мрію свого життя: купив будинок, де все буде так, як хоче лише він, та ще й у чотирьох тисячах кілометрів від усієї своєї надокучливої родини. Однак війна перевернула все, і на голову йому звалилась рідня: мама, одноногий дядько, далека родичка зі своїм слинявим песиком, сестра з депресивною подругою і навіть котячі свекруха й невістка.

У той час, коли в Україні розносить вибуховими хвилями вікна, гинуть сотнями й тисячами люди, у будинку Толіка війна не окопна, вона отака, життьова: у деталях побуту людей, які намагаються в чужій країні створити свою тимчасову домівку із запахом помідорів. Тут є та нестерпна простота повсякдення людей, душі яких — вдома, в Україні. Але війна — весь час з ними. Вона — як та драбина, яка має багато щаблів, висот і вимірів.

«Последняя патриотическая» – это книга о ненастной военной осени 2014 года в Донецкой Народной Республике. Автор, непосредственный участник описываемых событий, рассказывает о судьбах людей, с которыми он жил и сражался плечом к плечу. О тех, кто в 2014 году оставил семью, работу и мирную жизнь, взял автомат и пошел защищать Родину. Это для таких, как они, за ЦУМом в центре Макеевки висел огромный, замытый дождями плакат – бородатый ополченец в тельняшке, с автоматом наперевес, и, точно огонь, слова: «Стань легендой! Армия Донецкой Республики».

Какие люди! Какие судьбы! Вся жизнь – неслыханный шедевр. Нам жить сто лет и не дотянуться, не дорасти до них никогда. Никогда не стать этой легендой.

Це досвід освоєння нового трибу життя, зшивання в ціле клаптиків колишньої топографії уродженцем Мостара, герцеговинцем Кебо, що свідомо обрав життя в Сараєві у найважчий період його новітньої історії. І саме тому має повне право написати про Сараєво саме так, як пише: зі сліпучою іронією, щирим стражданням і любов’ю, від якої стискається горло.