Maxima Library

Хто кого переговорить? Десять тамтешніх чи десять тутешніх? Письменники з Бельгії, Франції та Швейцарії чи наші літературні діячі?

Впродовж кількох років український журналіст, перекладач і критик Іван Рябчій випитував найцікавіше у впливових постатей європейської та української літератури. До книжки увійшли як доволі давні та рідкісні розмови, так і нові, зроблені спеціально для цього видання.

Ясміна Реза (Yasmina Rеza) — відома французька письменниця, драматург і кіносценаристка. Її твори перекладено понад тридцятьма п’ятьма мовами, її п’єси йдуть у провідних театрах світу. Лауреат найпрестижніших театральних премій світу: премії «Тоні», премій імені Мольєра та Лоуренса Олів’є, Великої театральної премії Французької академії та інших. В Україні Ясміна Реза відома завдяки п’єсам «Божество різанини» («Dieu de carnage», 2006) та «Арт» («Art», 1994). П’єсою «Bella Figura» (2015) вона продовжує притаманні їй пошуки хтонічних стихій у людині, мов вправний хірург, являє світу істинні й фальшиві почуття, стосунки, вчинки тощо. Думка автора не знає «звичайних» і «випадкових» подій: для неї важлива кожна дрібниця, а навіть найменша деталь є складником велетенського пазлу життя.

У своїй найвідомішій п’єсі «Божество різанини» французький драматург Ясміна Реза зриває машкару з сучасного західного суспільства. Через бійку між двома хлопчаками їхні батьки — два вельми не схожих одне на одного подружжя — змушені зустрічатися, знайомитись і шукати порозуміння. Низка нібито дріб’язкових подій призводить до «найгіршого дня» в житті кожного з них. «Чому ми такі злі?» — відповідь саме на це запитання шукає авторка п’єси.

Лауреат Гонкурівської премії в жанрі новели 2019 року, бельгійська письменниця Каролін Ламарш уславилась у різних жанрах: новели, есе, поезії, радіоп’єси, романи, казки. Однак ніде її вишукана сакральна багатогранність не сяяла так, як у густому і неймовірно поетичному тексті роману «Ведмідь», сповненому алюзій та підтекстів у дусі Анаїс Нін. Це щемка інтимна оповідь автора, яка розривається між двома почуттями: прагненням невинності та пристрастю до чоловіків. Сублімувати свою нестримну любов до священника з маленького містечка край лісу їй вдається винятково через літературу. І саме Слово і Любов — у центрі цієї «чорної перлини» творчості Ламарш, її улюбленого роману, за словами самого автора. Це вже третя її книжка в українському перекладі — після «Дня Пса» (1996, премія ім. Віктора Росселя) та «Галявини край лісу» (2019, Гонкурівська премія).

Чи варто виходити за межі буденності? Можливо, ліпше до скону залишатися на своєму затишному острівці — і не пускатися до авантур? Над цими питаннями замислюється бельгійська письменниця Каролін Ламарш у новій збірці новел «Галявина край лісу», яка 2019 року виборола престижну Ґонкурівську премію для новел.

Головний герой кожної новели стикається з тим, що виходить за межі звичного людського життя. І підштовхує до цього головно природа — ліс, галявина, тваринка, пташка, комашка тощо. Як і у першій збірці новел «День пса», Каролін Ламарш спонукає героїв замислитися над головним: як жити далі? Як зважитися на непростий крок? Захоплива глибока проза, у якій відчутно аромат лісової гущавини і лунає спів птахів.

ISBN 978-617-7654-27-7

© Editions Gallimard, Paris, 2019

© Іван Рябчій, український переклад, 2020

© «Видавництво Анетти Антоненко», 2020

Ерік-Еманюель Шмітт — відомий франко-бельгійський письменник, драматургі кінорежисер, який уславився своєю філософською прозою, присвяченою актуальним проблемам сьогодення. З 1991р. його п’єси є хітами не лише у Франції, а й в усьому світі. «Гість» (1994, тричі отримувала відзнаку ім. Мольєра), «Загадкові варіації» (1997; у першій постановці грав Ален Делон; у Києві ця п’єса з великим успіхом ставиться у Молодому театрі), «Фредерік, або Бульвар злочину» (1998; у першій постановці грав Жан-Поль Бельмондо), «Месьє Ібрагім і квіти Корану» (2001), «Оскар і Рожева пані» (2002; в Україні ця п’єса ставиться у кількох театрах, але найвідомішу версію створено Ірмою Вітовською 2015р.) та інші п’єси перетворили Е.-Е. Шмітта на театральну зірку першої величини.

П’єса «Готель між двох світів» (Hotel des deux mondes, 1999) — химерний погляд на «ціну» людини, на її справжню сутність.

П’єсу «Зрада Айнштайна» (La Trahison d’Einstein, 2014) присвячено моральній дилемі одного з найбільших в історії людства вчених: далі обстоювати свою жорстку позицію пацифіста чи все ж подарувати людству зброю, яка, ймовірно, врятує його від жахливої війни.

Каролін Ламарш є авторкою кількадесяти романів, повістей, есе і радіоп’єс.

Член Королівської академії французьких мови і літератури Бельгії.

Роман Каролін Ламарш «День Пса» (1996) отримав найвизначнішу літературну премію Бельгії — імені Віктора Росселя. Це була перша книжка авторки, якій судилося закласти канон сучасного бельгійського роману в новелах. Події у творі обертаються навколо начебто банальної ситуації: посеред автостради жене ошалілий собака. Однак кожен, хто це бачив, сприйняв образ через призму власних життя і проблем. Священик, далекобійник, гомосексуал, удова — для кожного Пес став точкою відліку нового самоусвідомлення.

Навіщо жінка-фотограф прямує до таємничого лісу? Хто такий Тед Бойчук? Як йому вдалося вижити під час жахливої катастрофи? Цього фотограф так і не дізналася, адже Бойчук помер якраз перед її прибуттям до маленького хутору посеред хащ. Два літні мешканці хутору — Том і Чарлі — ще не знають, що поява фотографа повністю змінить їхнє життя. Так само, як і поява іншої старенької леді... «Дощило птахами» (2011) — не лише масштабна історична драма, а й лірична оповідь про маленьких людей, які втекли від гомінкого світу у праліс. Надзвичайно зворушливий роман Жослін Сосьє відзначено премією «П'ять континентів Франкофонії» (2011), Літературною премією колежів, премією ім. Ренґе Літературної академії Квебеку, преміями «Франція-Квебек» та читачів «Радіо Канада», а також читацькою премією Книжкового салону у Монреалі (2012). Роман перекладено німецькою, шведською, англійською та нідерландською мовами.

У тридцять років вона повернула собі зір. І собака-поводир — найближча істота впродовж багатьох років — стала їй не потрібна. Що робити бідному псові Жулю? Куди бігти? Він приймає стратегічне рішення: поєднати долі чоловіка, який одного разу врятував його в аеропорту, та жінки, яка так невдячно залишила його, і яку він любить більше за все на світі.

Роман Дідьє ван Ковеларта «Жуль» — про любов, відданість, добро. Якщо ви любите тварин і дітей, а ще — якщо вірите в справжнє кохання — він не залишить вас байдужими.

Ерік-Еманюель Шмітт — відомий франко-бельгійський письменник, драматург і кінорежисер , який уславився своєю філософською прозою, присвяченою актуальним проблемам сьогодення. З 1991р. його п'єси є хітами не лише у Франції, а й в усьому світі. «Гість» (1994, тричі отримувала відзнаку ім. Мольєра), «Загадкові варіації» (1997; у першій постановці грав Ален Делон; у Києві ця п 'єса з великим успіхом ставиться у Молодому театрі), «Фредерік, або Бульвар злочину» (1998; у першій постановці грав Жан-Поль Бельмондо), «Месьє Ібрагім і квіти Корану» (2001), «Оскар і Рожева пані» (2002; в Україні ця п'єса ставиться у кількох театрах, але найвідомішу версію створено Ірмою Вітовською 2015р.) та інші п'єси перетворили Е.-Е. Шмітта на театральну зірку першої величини.

П'єса «Готель між двох світів» (Hôtel des deux mondes, 1999) — химерний погляд на «ціну» людини, на її справжню сутність.

П'єсу «Зрада Айнштайна» (La Trahison d'Einstein, 2014) присвячено моральній дилемі одного з найбільших в історії людства вчених: далі обстоювати свою жорстку позицію пацифіста чи все ж подарувати людству зброю, яка, ймовірно, врятує його від жахливої війни.

Тьєррі Дебру — бельгійський драматург, актор, сценарист і театральний режисер. Автор понад 15 п’єс — усі майже відразу після написання втілені на сцені. За сюжетом п’єси «Книжконюх», у містечку-фантомі десь на узбережжі Північного моря живе дивний чоловік — у власному домі він тримає найбільшу у світі бібліотеку. І орієнтується серед книжок незвично — за допомогою нюху! Цей дивак угадує по запаху будь-яку книжку! За сюжетом п’єси «Дарвін», у родині Саллі, яка мешкає в маленькому провінційному містечку у США, одночасно три лиха: її Тато впав зі сходів і лежить у лікарні в комі; її чорношкірий чоловік переспав з її рідною сестрою — і та завагітніла; а у школі, де Саллі працює, постало питання, як викладати походження світу на уроках біології — теорією Дарвіна чи «іншими», альтернативними теоріями? Саллі шукає аргументи проти консервативної міської педради, захопленої концепцією креаціонізму...

Свята Рита — покровителька тих, кому здається, ніби виходу вже немає. Постать саме цієї святої бельгійський письменник французького походження Ерік-Емманюель Шмітт зробив стрижневою для збірки новел «Концерт пам’яті янгола».

Кожна новела у збірці — це парадокс, пошук відповіді на непросте запитання: чи може людина змінитися? Чи існує «сіра зона» між добром і злом? Як бути, коли виходу начебто немає? Шмітт, як завжди, вправно жонглює словами і сенсами та вражає читачів бездоганною майстерністю створювати короткі формою прози.

Мартін МакДона — сучасний ірландський драматург і кінорежисер, п’єси якого ставлять провідні театри світу. Постановки неодноразово організовували і в Україні.

У п’єсі «Королева краси з Лінана» заторкнуто проблеми нерозуміння й непорозуміння між поколіннями батьків і дітей, де стара егоїстична матір тримає при собі все життя доньку, занапащаючи її особисте щастя, що зрештою скалічує долі усім.

У п’єсі «Людина-подушка» автор вдається до метафор, щоб окреслити проблему жорстокого поводження з дітьми й зображає варіанти того, до чого призводить скалічена з малих літ дитяча психіка, в якій дійсність вже неможливо відмежувати від вигадки.

А в п’єсі «Усікновення руки в Спокані» зображено чоловіка, який усе життя витратив на пошук того, що йому не потрібно й повернути це загалом не вдасться. Та найбільшим розчаруванням для нього стає те, що шукане завжди було з ним, а він цього не помітив.

Поєднайте Борхеса і Шмітта, Альєнде і Мо Яня — отримаєте Могамеда Мбуґара Сарра. Він так само непередбачуваний і стилістично строкатий, як і його головний герой — Т. Ш. Еліман.

«Найпотаємніший спогад людський» за формою є романом-розслідуванням, та насправді це майстерний постмодерністський твір, який іронічно (а іноді й цинічно) грається сам у себе, грається в літературу. Роман зачіпає безліч тем — від кривди колоніалізму й провини Європи перед Африкою до сексуальної та інтелектуальної ідентичності на тлі війни й цивілізаційної кризи. Це водночас екзо- і езотеричний твір, який прагне ідеалу — достоту «Аламут» Бартола, — але залишається вкрай простим і гуманним.

«Печатка янгола» — історія багатонаціонального кварталу Маре в Парижі середині ХХ століття. Тут стрічаються французький єврей Рафаель і Андраш — єврей угорський, які покохали німкеню Заффі. Їхні долі переплітаються на тлі щойно вщухнувшої Другої світової війни і розгортання війни в Алжирі. Рафаель — естет і поза світом музики не існує. Андарш — затятий борець із соціалізмом радянським і за соціалізм усесвітній. Кому ж упокориться чи кого підкорить Заффі, яка існує в прострації між війнами політичними і моральними? І чи справді любов порятує світ?

Про все це йдеться у книжці «Печатка янгола» Ненсі Г’юстон, яка представляє франко-канадську літературу. У 1999 році цей роман отримав Гран-прі читачів журналу «Elle».

Викладач Сорбонни Франсуа живе в дивний час – до керівництва у Франції приходять мусульмани, а університет вимушений коритися своїм новим господарям – шейхам із Саудівської Аравії. Більшість його колег, аби зберегти посади, приймають іслам. Перед Франсуа (який до того ж тяжко переживає кризу середнього віку) постає непростий вибір: відмовитися від інтелектуального життя і остаточно піти на пенсію чи навернутися до ісламу, взяти собі кілька гарненьких дружин і зажити новим, ліпшим життям?

Чотири покоління — від Другої світової війни до наших днів, — чотири покоління дітей, які хочуть батьківської любові, натомість отримують тривогу і запитання без відповідей. Роман франко-канадської письменниці Ненсі Г’юстон «Розколини» — про дітей, які хочуть жити тут і зараз, але через трагічну історію своєї родини змушені постійно озиратись на минуле. А у минулому — нацисти, Голокост, війна, діти, відібрані у батьків, зламані долі... Роман має оригінальну хронологічну та образну побудову.

У 2006 році за «Розколини» авторка отримала престижну французьку премію «Феміна». Крім цього, Ненсі Г’юстон є лауреаткою Премії Генерал-губернатора Канади за «Пісню долин» (1993) та премії «Інтер» за «Знаряддя мороку» (1996).

У книжці спогадів видатний французький фізик і громадський діяч єврейсько-українського походження, лауреат Нобелівської премії з фізики 1992 р. Жорж Шарпак (1924—2010) постає в різних іпостасях: і як учасник руху Опору за часів Другої світової війни, і як один із засновників Європейського центру ядерних досліджень ЦЕРН у Женеві, і як невтомний дослідник, і як педагог-подвижник, і як завзятий захисник ідеї мирного атому. Книжка містить унікальний «літопис» фізики елементарних частинок і цінні міркування про єдність мистецтва і науки.

Ерік-Емманюель Шмітт — сучасний франко-бельгійський письменник, драматург, філософ. Як письменник став відомим 1991 року після публікації першої п’єси «Ніч у Валоні». Та світову славу йому приніс сценарій «Відвідувач» (1993), за який автора нагородили багатьма літературними і театральними преміями.

За сюжетом п’єси «Тектоніка почуттів», успішна жінка, депутат Національної асамблеї Діана, кохає вродливого жуїра Рішара. Їхні стосунки доволі сучасні, вони не поспішають зі шлюбом. Однак їй постійно здається, що його почуття згасають, що вони вже не такі, як колись... Діану зсередини руйнує люта підозра, тож вона вирішує випробувати Рішара. Жінка наймає двох повій: одна грає інтелігентну незайманицю, друга — її матір. Гра має успіх: жуїр закохується в дівча. І все ж це кохання не таке, як до Діани...

Як пише газета «La Libre Belgique», «основне враження від виставит— незворушна врода перед лицем любовного запалу. Ми ніби спостерігаємо за виверженням вулкана в уповільненому русі. Після перегляду із зали виходиш із відчуттям повноти, примирення з собою і тими, кого любиш».

Підтримка підготовки цієї публікації не означає, що Європейська комісія підтверджує її зміст, який відображає лише думки авторів і комісія не може нести відповідальність за будь-яке можливе використання цієї інформації.

Другий роман відомої квебекської письменниці Жослін Сосьє «Шахтоємці» («Les Héritiers de la mine») видавали тричі. Уперше — 2000 року в Канаді, і ще двічі — 2015 і 2016 рр. — у Франції в найпрестижніших видавництвах. Це сімейна сага, яку пронизують відчай, бурхливі радощі й невситима спрага до життя. Її написано в особливій — притаманній лише Ж. Сосьє — манері.

У загубленому серед канадських лісів шахтарському містечку мешкає незвична родина — у ній аж двадцять одна дитина... Часом у таких великих сім’ях зникає розуміння того, що кожен — хай яка монолітна родина, хай на яку міцну зграю вона скидається — є особистістю, кожен має мрії і страхи. І шлях між дитинством і старістю часом у всіх виявляється геть різним, далеким від ідеалістичного уявлення про спільні «сімейні цінності».