Maxima Library

Вогник нашого далекого минулого
Хто з нас у наші часи, зміг би подолати такий шлях до навчання? Прокидатися щоночі і бігти у холоднечу. Щоб розбудити своїх товаришів. Отримати такий-сякий пайок і освіту, доволі пристойну освіту.
Ми уже настільки розбещенні, що не зважаємо на сьогоднішній прогрес, все таки цураємося і того. Ми не помічаємо усі переваги і блага цивілізації. І ще маємо наглість бути лінивим, грубим до тих хто старається бодай чомусь навчити наші дурні голови.
Що ж, тоді уже нам нічого і ніщо не допоможе. Ніякого вогнику у близькому і далекому майбутньому не передбачається.
Він для нашого покоління давно уже погас...

Жорстока прихована правда
У часи другої Вітчизняної Війни було багато жорстоких боїв. Були вони і на Волині. Саме тут і відбуваються події описані автором у книзі.
Звичайно, все ж таки у часи війни важливо і те, як ідуть справи у ворогів. Яким же чином про це можна довідатися? Правильно, потрібні розвідники. Саме ці люди відіграли важливу роль у часи війни. Ці люди проникають усюди, навіть у самому лігві ворога. Маскуючи себе вони отримують потрібні відомості про навколишнє середовище, і передають у свій штаб. Після чого інші маючи відповідні дані можуть із легкістю керувати свої дії. Не завжди із легкістю розвідники можуть пробиратися по незнайомі ворожі території. Інколи їм потрібно довіритися місцевому населенню. Отримати харчі, одяг, зброю, дах над головою, пораду та багато чого іншого. І місцеве населення таки допомагало, із ризиком як для себе так для розвідників.
Ось так і потроху боролися із ворогом за свободу. Багато подій було, багато і героїв та жертв. Не обійшлося і без зрадників свого краю, були і таємні заслані агенти. На жаль деякі вціліли після війни, причаїлися десь. Отже і після війни було досить справ. Потрібно було їх усіх відшукати і довести винуватість. Покарати винних за злочини, тепер уже відкрито, населення карало своїх кривдників.

У книзі описані події другої Світової Війни. У якій дещо зневажливо описується слава борців за незалежну Україну. А саме бійців армії ОУН-УПА. Адже як свідчить історія, Червона Армія нещадно вбивала цих відважних і сміливих бійців. Які також боролися проти фашистів. Насправді же армія ОУН-УПА стояла в опозиції до радянської національної політики. Хоча в совєтскій конституції було записане право народу на самовизначення. На це тоді ніхто не зважав. Тоді же Українська повстанська армія об'єдналася із німцями. Сподіваючись що вони (німці) допоможуть вигнати москалів із української землі. Та коли в 1941-му С. Бандера та Я. Стецько на зібранні еліти у Львові проголосили Незалежну Соборну Українську державу. Гітлер наказав усіх учасників ростріляти. Тоді і зрозумів народ, що Гітлер і Сталін - два чоботи пара. Саме тоді український народ виступив проти обох армій, Німеччини і Росії, за свою незалежність. У відповідь Радянська влада користуючись улюбленим правилом - "немає ворога, то потрібно створити його і знищити" почала безглузде переслідування українських героїв.

Підсумуючи дані факти я лише скажу, автор написав свій помилковий роман із двох причин. Перша - він був помилково інформований, затурканий пропагандою радянської влади. Друге - вороже ставився до цих воїнів армій визволителів незалежної України. Отже, книга це просто вигадка, проста пригодницька повість без історичної достовірності. Або ж пропагандистська література створена для обману людей, перевербування іншою владою до власних нечесних ідей. Так що не варто серйозно сприймати цей роман.

Какая редкостная хрень. Перед прочтением сжечь!

«Я стала отражающей поверхность радуги, из-за чего люди меня не могли заметить, когда бы я шла по этому мосту» ©
Бу-га-га! Это просто чудесно))) Аффтар — эта пять! Давно так не смеялась ;) Пара глав подобной безграмотной графомани отбила все желание читать дальше. В топку.

Очень плохо. Очень сыро. И монотонно-скучно.

Не скажу,что очень хорошо написана - монотонно.чем-то напоминает трилогию Дашкова Странствия Сенора. И не ЛитРПГ это,хотя отправная точка - оттуда. Герой ищет себя - даже не ищет, а его что-то толкает к этому, не дает сойти с пути.Не силой,не угрозами - просто пора встать и идти дальше.А иначе будут стелиться перед ним только кривые дорожки...
Серьезная вещь получилась.Вот жаль,мастерства литературного у автора маловато. Ну да ведь - дорогу осилит идущий. В путь!

Книга либо не закончена, либо будет продолжение. Сначала было интересно, пикантно, интригующе... НО где-то к середине книги, я начала уставать от противостояния ГГ-ев. Она постоянно попадает в неприяности, Он из них вытягивает, а в качестве блогодарности с ее стороны - колючки и шипы. К концу книги было ощущение, как-будто меня придавило бетонной плитой. Растянуто.

Это что-то с чем-то! Эпические квесты и куча уникальных-редких плюшек на первом-пятом уровнях совершеннейшего нуба, походя вырубающего мобов 50+, — жесть! И все это представлено сплошным куском текста без разделения на абзацы и отступы для диалогов. Ну нах читать такое, да и сюжет ничем не заинтересовал… и написано примитивно.

Круть ГГ предсказуема, гаремник стандартный, сюжет — солянка, кустов из-за роялей не видно. Да-да-да… всё это и еще много чего, о чем писалось в комментах. Но. Читалось нормально, особо скучно не было. Книжка выдержана в заявленном жанре и соответствует распространенной в последнее время массовке. Буду ли читать проду? Не знаю, наверное, почитаю. Уж больно хочется узнать, когда главперс таки станет богом: Бог Степан — звучит гордо ;)

Читать можно (хоть и слишком много воды, особенно в первой трети). По общему впечатлению — очень даже ничего. Хотелось бы узнать, чем всё закончится. Если бы (ять!) автор еще и вычиткой с редактурой озаботился… реально бесит беда с запятыми, мягким знаком и окончаниями. Поставлю "хорошо" за сюжет, все-таки было интересно.

Дочитал до конца. Ох,зря я это делал.Полная дурь, и ничего больше.Прапорщик,мечтающий построить весь мир, с представлением об отношених между людьми на уровне прапорщики. Короче,одна извилина и та задействована на сидение.

Кто еще не знаком с автором - это не хуже Д.Даррела.

Бросила читать после 20-ти жен, из которых 17-ть постоянно рожали, а три принимали противозачаточные и скрашивали досуг гипертрофированного главперса (а у него еще и первая жена есть — самая главная, которая свалила от него на заработки). Ах да, еще и всенепременный множественный оргазм у бабс-барби и поклонение постельной гениальности ГГ-оя. Это ж как бедный аффтырь сексом обделен…
По книге (что прочитала до вышеуказанного момента): ГГ-ой мега-вау, император и матриархи — дебилы-идиоты-дауны, текст собран из кусков везде-понемногу, нестыковок тьма, смысла нет, про остальное и говорить не буду.
Плюс: хорошо написано (язык, стиль, орфография *без акцента на некоторых моментах*).

Ярко и талантливо

Здорово!!! Легкий стиль, динамичный сюжет, немного наивная героиня, романтика-а-а! Книга улучшает настроение.

Книга понравилась. Не смотря на абсолютную невозможность событий, читать было интересно. Перед автором просто снимаю шляпу: для того, чтобы написать этот роман, ей, как минимум, пришлось перелопатить кучу специальной литературы.
Единственное, что вызывает сомнение - это доминирование маленькой Софьи над родственниками (особенно, сестрами и братом). Это неправдоподобно, даже для фэнтези, и снижает накал интереса.

Спасибо. Читала и тянуло улыбнуться. Доброе и смешливое женское романтическое фэнтези. Написано хорошим литературным языком,без грубости и хамства, с доброй толикой юмора, неожиданный сюжет про похищение,расследование и укрощение строптивых. На вечер самое подходящее женское чтение.
Спасибо автору и творческих успехов. Небольшая редакция возможно и потребуется, но эта книга уже стоит на порядок выше большинства лфр появляющихся из под пера безграмотных дамочек родом из пту.

Картинку в заставке лучше поменяйте... там такое чудовище.

Полный ....ец!

Считаю, что прочитав целых (!) пять глав, совершила подвиг. Но всё равно не поняла, что это было.

Когда поняла, что уже третий день пытаюсь дочитать, мусоля одну и ту же главу, закрыла на фиг! Вроде, нормально написано, сюжет даже имеется (что-то по типу детектива с лав-стори), герои более-менее (пусть и не предпочитаемый мною типаж: она - категоричная девственница, он - реальный терпила) ... Однако мне чего-то не хватило, ничем не зацепило.