Maxima Library

Версия Книги полная

Наиболее слабая книга автора из тех что я читал до сих пор. Его "сила" в неожиданном интересном развитии ситуации, в необычной атмосфере, а загнав себя в рамки "классической" магической Академии коих в каждой второй СИ-шной книжке находится.. он потерял это, не пошло у него работать в этих рамках, повествование стало скучновато до такой степени что даже герои "окартонились" немного, слишком похоже штампы на автора повлияли. Нет, понятно что "книга" эта "проходная" в серии и было несколько довольно интересных поворотов общего сюжета, но в целом впечатление довольно удручающее.

Не плохо , но ... слишком .. обыдено, во многом слишком стандартно. Впрочем это одна из первых книг автора и уже здесь местами проявляются моменты которые мне очень понравились в более поздних книгах, но тут пока еще слабовато.

Сборник раннесовецких пропагандистских сказок. Жуткий бред и читать конечно это не надо, но как факт позорной истории пусть лежит.
Пожалуй в библиотеке не хватает жанров Пропаганда и Политические и военные сказки.

Начало слабенькое и несколько невнятное, но чем дальше тем больше автор "расходится", где-то после середины уровень становится весьма сносным, а ближе к концу - очень даже ничего. Вообще интересный автор, как минимум тем что довольно оригинален.

Хм... давно не читал что-то настолько .. хм.. качественное, наверно будет наиболее правильное слово.
Хороший стиль, интересная история , герой не моральный урод и не картонный персонаж с роялями. К томуже развязка неожиданная до последнего момента, причем как матрешка...
Это первое что я прочел этого автора, надо будет посмотреть и более рание вещи, но несомненно не плохо.

Бредни подростка в пубератном возрасте , которого не учили что существуют такие понятия как логика и причинно следственные связи, не говоря уже про характеры персонажей. Это в лучшем случае, в худшем , автор - инфантильный взрослый страдающий растройствами развития личности. Плюс к этому еще и полная безграмотность, это не отсутствие вычитки, это просто русский язык на уровне выпускника-троечника чукотской сельской школы, которому забыли рассказать о том как правильно пишутся слова.
Впрочем если чем эта книга и выделяется, то это размером и колличеством роялей, вопеки всякой логике кстати. Тут наверно побит если не рекорд Гиннеса, то рекорд российского СИ точно.

Пардон за французский - херня, нудная тупая херня "на тему". Долго насиловал свой мозг пытаясь заставить "это" читать, но в результате кроме скуки и головной боли ничего не получил.
Этот Глюкавый автор... ну просто не умеет писать, совсем. И это неумение убивает даже те легки проблески задумок что он умудрился спереть у других авторов этого жанра. Есл и8за что ему и дать положительную оценку, так это за упертость в попытке подвести логику и историю подо все что только можно, правда походу он эту самую логику и теряет, а "на выходе" - скукота и нудятина.

скан и обработка - мои

Секрет дому на пагорбі
Цікава розповідь. Повчальна та яка розкриває усі забобони і містику. Браво! Автор талантливо розкриває усі суперечки та недомовки. Таким чином затикаючи рот усяким містикам та забобонним довірливим людям. Що не вникаючи у суть. Починають істерику та розмазуючи соплі, скиглити. Про те, який дурний та беззмістовний текст.

У чому ж секрет? В будинку, який має деякі вади у проектуванні та свою історію. Збираються люди, які мають і свої темні закутки в минулому. І усе це і дає такий моторошний ефект. А ще саме те, що будинок споруджений з особливою архітектурою. Кривизна, нерівномірне планування і спотворює уяву. Яка намагаючись "вирівняти" усе це. І тоді мозок дає крен. Вирівнюючи усе до звичної норми яку ми звикли бачити повсякчас. Постійне перепрограмування та переналаштування на новий вид та сприйняття побаченого.

— Мы слепо доверяем чувству равновесия и разуму, и я вижу, как мозг может вопреки очевидности отчаянно бороться за сохранение привычной картины.

Окрім того і розповіді про містику викликають страх. Який базується на власних переживаннях та таємниць в минулому. Тому і кожен бачить те, що бажає побачити. Адже містика відбувається саме з тими, хто і був першим та вислухав історії і зрозумів суть дому. Іншим же це не загрожувало нічим. Вони не бачили та не відчували такого.
А всякі там сеанси, це просто дивакуваті прагнення влізти у паранормальність та привернути до себе увагу. Там теж є багато помилок. Неправильні тлумачення та навіть вони змогли обізнатися у іменах гостей. І недоречні згадки про якісь там поховання та вбивства. Які можна було дізнатися з інших джерел.
Також і смерть, через безвихідь. Коли тебе виганяють, і тобі немає де жити. Не дають тобі притулку та ігнорують твої переживання. По суті це самогубство в депресії. Знову ж даремна тривога і прив"язка до дому.

Усе це і створює легенди та історію таким місцям. Це теж чітко показано. Адже ті, хто покидав дім. Не змогли відповісти на запитання, що саме їх тривожить. Та як же тут пояснити? Власними страхами та домислами? Те що неправильне проектування помутило розум? Криво встановлені двері самі закриваються? Протяги створюють шум? Тіні які дерева та кущі відкидають подібні на силуети? Звірі зненацька вистрибуючи перетворюються на дух мертвих?

Разум — сознательный, думающий — неуязвим.

Точно! Це ж не так, повинно бути щось страшне. Окрім реального, яке ми не хочемо пояснити. Ми постійно перекидаємо на потойбічний світ. На те, що інші світи керують нами. Це ж так просто.

— Интересно, существует ли еще остальной мир?


Дом без доброты, место, где нельзя жить, любить и надеяться

Хороша душевна історія про дружбу людей і тварин. Навіть і хижак стане ручним, завдяки любові і дружбі. Адже ще спочатку, при створенні світу так і було. Поосьо люди втратили довіру і свій загальний корінь, сенс життя. П даремно... Тварини ще памятають своє походження і привязаність до людей, які їх нехтують.

Месть Веса.
Как то пресно. Интереса нет. В фильме более динамично и интереснее. Но сама идея хороша.
Ведь это же Вес Крейвен мстит своему обидчику. Который в детстве издевался над ним. Вот и вам имя и адрес обидчика. Хорошая месть получилась.
А так, простое подростковое кино ужасов. Ничего особенного и ужасного. В истории наблюдались похожие случаи. Но правда или вымысел? Судите сами. Но не во сне!

Спочатку здавалося би, що це якась хвора маячня в наркотичному сп'янінні. Якісь тіні та марева виступають перед людиною. Так воно і є. Пізніше, автор розповідає усю правду. Історію написання цієї картини. Яка видає істинного генія письменника. Котрий зміг перенести не лишень образ, але і життя на полотно. З реального світу в неживий. І вдихнути в життя цей мертвий образ. Забравши натомість душу живої людини. Навіки зберіг його в картині. Ось таким чином і проявляються інколи картини з духом життя. У яких живе намальоване та сам художник володарює своїм шедевром.
Історія нагадала про іншу картину - містера Доріана Грея. Яка теж уособлює в собі перенесення і збереження душ. Ніби зупинивши плин часу і закривши його в полотні. Зберігаючи свій початковий стан, та руйнуючи майбутнє. Залежність від свого образу і духу.
Цікаво, знищивши картину, поступово стираючи перенесений дух, можливо знову відновити те що мертве. У полоні картини випустити на волю. Оживити намальоване, але уже наяву? Цікава ідея, яка дасть змогу закупорювання і перенесення себе самого у майбутнє, зберігаючи свій перший вигляд. Така собі машина часу?

Ось, ну, причім тут панчохи? Гроші, оце і усі справи. Є гроші, можна приодягтися та і поїсти, не звадить і повеселиться. Відпочити від усієї суєти та іншого що накопичилося в душі. Ось так то. Ех...
Але, якщо жінка вперше змогла їх отримати, тоді може і щост там прорвало. Точніше, вона відчула себе Людиною, точніше Жінкою!
Адже потрібно якось так розважитися у житті. І гроші то, мабуть, були дані самою долею на саме такий випадок.


Вот, причем здесь чулки? Деньги, от и все дела. Есть деньги, можно прибарахлится и покушать, повеселится. Отдохнуть от суеты и прочего что накопилось. Вот так то. Ех...
Но если женщина впервые смогла их получить, тогда может и что то прорвало. Точнее почуствовала себя человеком, точнее Женщиной!
Ведь нужно как то развлечся в жизни. И деньги то видимо и были данные провидением на такой именно случай.

А усе таки цікаво. Що ж саме за енергія вселююється в такі речі? Пережиток минулого, сильні емоції, такі як відчай, страх та смерть. Як же воно може настільки врізатися в неживі предмети та зберігатися там кілька років чи десятиліть? Не втрачаючи своїх лиховісних властивостей?
Тільки ж чому ті "духи" прагнуть затягнути усе та усіх до себе? У свій потойбічний світ? Чому не зробити попередження новим власникам тієї речі, якою вони волдіють? Не дати новим власникам пізнати тієї самої долі? Уберегти від неминучого. Або ж самим мертвим духам знищити те, що їх і погубило чи сприяло до винекнення цього феномену?

І що ж за цим стоїть? Творіння безжалісного маніяка, що ховається під прикриттям рекламного слогана. Чи щось не з світу цього? У чому ж розгадкацієї популярності. Хто же заподіяв це масове вбивство?
Та врешті-решт і сам власник потрапив у свою же пастку. Загинувши тією же таємничою смертю. Так і не давши розгадки в цім таємничих вбивствах.

Така собі дитяча казочка. Нічого особливого. Прочитати заради розваги.
Старі легенди і перекази переносяться у наш час, і тут розвиваються. Давні не довершені справи та образи. Спадкоємці, через століття мають здатність перемогти зло, про яке вони ніколи не задумувалися. Але усе таки змогли щось. Перемогли, покохали та залишилися живі.
Казка та й годі!

Відмінний детектив. З усіма правилими та подіями. З часів Нокса та Картера Діксона. Усі основоположення детективного клубу є.
Жертви, сищик і вбивця. Усе послідовно та чітко розкладено. Маємо змогу самі вирахувати убивцю та знайти причину таких наслідків. Колишнє переплітається з сучасним. Витоки, що приховуються у минулому. Заради останньої жертви і усе починалося.
Нічого нового. Лише хороший сюжет і розклад подій та дійових осіб. У новому плані та світлі.
Цікаво, що справу розкриває архітектор. Яка і дізнається не лише хто вбивця, а й таємниці свого минулого. Причини, які і побудували увесь ланцюжок подій. І на чому будувалася уся брехня її родини та друзів.

Головне, добитися успіху. Завдяки самому собі. Не просячи допомоги в інших. А краще взагалі не втручатися туди, де уже все сплановано іншими.
Саме так і розбиваються мрії та бажання. Не душею, а чітко вирахованим планом. Навіщо же втручатися було матері? Яку неймовірну вигоду отримала? Статок? І при цьому на смерті та диявольські допомозі?
Ні, не варто цього. Даремно. Розплата була вчасною.

Жадность фраера спалила.
Ну и идиотськое предложение слелал тот. И получил свое. Копытца.
Разве так уже торговатся? Или оставить такой редкостный товар на обманутых и не очень то сообразительных владельцев?
Хотя они все верно сделали. Что покупается то и пиодается. На другое и не присматривайся. Или уже бери все вместе. Потом разберемся.
Вот так и бывает. Смешной поучительный рассказ для барыг, которые жадничая не задумываясь о других и последствиях.