Це — повість про культурного, витонченого чоловіка, що зазнав корабельної аварії й протягом кількох років не бачив жодної людської душі, опріч диких і жорстоких людожерів; про те, як він спіткав живих мегатеріїв і спостеріг дещо з їхніх звичок; як він став Священним Безумцем; як він, нарешті, дивовижним побитом звільнився від страхіть і варварств острова Ремпола, встигнувши ще й на Велику війну, і як згодом трохи не повернувся на той острів назавше. Повість містить багато цікавого й повчального про людську поведінку, звичаї, вірування, способи провадження війни, злочини, а також опис бурі на морі, а на закінчення — деякі міркування про життя взагалі та про наші часи — зокрема.