Maxima Library

«Літопис руський» — велетенська епопея про події всесвітньої історії та історії Давньої Русі від незапам’ятних часів до кінця XIII ст. Це — документальне першоджерело, де значуще кожне слово. Складається з «Повісті минулих літ», Київського літопису та Галицько-Волинського літопису.

Галицько-Волинський літопис — літопис XIII століття, присвячений історії Галичини і Волині. Зберігся в Іпатіївському літописному зведенні. Охоплює події 1201–1292 років. Вважається головним джерелом з історії Галицько-Волинського князівства.

Спочатку літопис складався з окремих історичних повістей. Лише при створенні загального зведення було внесено хронологію. За змістом і мовно-стилістичними особливостями Галицько-Волинський літопис поділяється на дві частини: Галицький літопис (1201–1261), складений у Галичині, в основу якого покладено літописання часів князя Данила Романовича Галицького і Волинський літопис (1262–1291), складений на Волині, який більше відображав історичні волинські землі за князювання Василька Романовичата його сина Володимира.

Невідомі автори Галицько-Волинського літопису (можливо, дружинники) були ідейними виразниками інтересів тих соціальних сил, на які спиралася князівська влада в боротьбі проти великих бояр, а також пригнобленого народу. Основний текст літопису пронизує ідея єдності Русі, оборона її від зовнішніх ворогів.

Значне місце в Галицько-Волинському літописі посідає історія культури Галицько-Волинського князівства.

Літопис пронизаний християнським духом, оскільки його писали монахи, бо тільки вони були освіченим населенням на той час. Ми можемо прослідкувати це у літописі. Наприклад: Данило змушений був іти до Золотої Орди і просити «ярлик» (дозвіл) щоб могти керувати, і одним із завдань, щоб отримати «ярлик» було поклонитися «кущу» (один із символів віри Ординців), і Данило відмовився це робити, оскільки це порушувало християнські засади князя (а згодом короля). Також, впродовж усього літописного твору згадується про незадоволеність князя Данила Київською митрополією, і він намагався створити свою — Галицьку.

Переклад «Літопису руського» (з додатком творів Володимира Мономаха) українською мовою здійснено вперше. Книга містить фундаментальний науковий апарат, широко ілюстрована.

Видання універсальне. Воно придатне і для наукової роботи, і для задоволення інтересу любителів рідної історії.

Редакційна колегія:

О. Т. ГОНЧАР, Ю. П. ДЯЧЕНКО, М. Г. ЖУЛИНСЬКИЙ, В. І. КРЕКОТЕНЬ, О. В. МИШАНИЧ, Ю. М. МУШКЕТИК, В. В. НІМЧУК, Т. І. СЕРГІЙЧУК, П. П. Толочко, В. О. ШЕВЧУК

Відповідальний редактор О. В. МИШАНИЧ

Передмова, примітки, іменно-особовий та географічно-археологічно-етнографічний покажчики, генеалогічні таблиці, карти і плани А. Є. МАХНОВЦЯ

Редактор С. А. ЗАХАРОВА

«Літопис руський» — велетенська епопея про події всесвітньої історії та історії Давньої Русі від незапам’ятних часів до кінця XIII ст. Це — документальне першоджерело, де значуще кожне слово. Складається з «Повісті минулих літ», Київського літопису та Галицько-Волинського літопису.

Київський літопис — одна з найдавніших пам'яток історії та літератури Київської Русі, складова частина Іпатіївського списку. Є продовженням «Повісті временних літ» і попередником Галицько-Волинського літопису, охоплює події 1118–1200 років.

Дослідники вважають, що текст, який дійшов до нас, упорядкував бл. 1200 ігумен Видубицького монастиря у Києві Мойсей на основі літописних зведень, складених при княжих дворах у різних землях Русі, з певними скороченнями і доповненнями. Наявність різних авторів, неоднаковий рівень їх освіти і таланту відбилися на підході до викладу подій, стилі, оцінках фактів. Київський літопис складається з порічних записів, у які вплетені літописні оповідання, військ, повісті про князів Ігоря Ольговича, Ігоря Святославича та інших. Розповідається також про Новгород, Волзьку Болгарію, Німеччину, Чехію, Польщу, Угорщину. Та головна тема Київського літопису — Київ і Київська земля, боротьба за стольний град між Мономаховичами й Ольговичами, заклики до єднання у боротьбі проти іноземних завойовників.

До Київського літопису включено окремі літературні твори — повість про вбивство Андрія Боголюбського 1174, повість про похід Ігоря Святославича на половців 1185 та інші Київський літопис — твір майже суто світський, церковним питанням приділено дуже мало уваги. Мова його наближена до тогочасної живої народної з деякими церковнослов'янськими елементами, з використанням діалогів, прислів'їв, висловів історичних осіб. Найширше представлена загальновживана і військова лексика. Привертають увагу описи окремих подій і характеристики осіб, подані надзвичайно мальовничо. Стиль викладу діловий, урочистий.

Переклад «Літопису руського» (з додатком творів Володимира Мономаха) українською мовою здійснено вперше. Книга містить фундаментальний науковий апарат, широко ілюстрована.

Видання універсальне. Воно придатне і для наукової роботи, і для задоволення інтересу любителів рідної історії.

Редакційна колегія:

О. Т. ГОНЧАР, Ю. П. ДЯЧЕНКО, М. Г. ЖУЛИНСЬКИЙ, В. І. КРЕКОТЕНЬ, О. В. МИШАНИЧ, Ю. М. МУШКЕТИК, В. В. НІМЧУК, Т. І. СЕРГІЙЧУК, П. П. Толочко, В. О. ШЕВЧУК

Відповідальний редактор О. В. МИШАНИЧ

Передмова, примітки, іменно-особовий та географічно-археологічно-етнографічний покажчики, генеалогічні таблиці, карти і плани А. Є. МАХНОВЦЯ

Редактор С. А. ЗАХАРОВА

«Літопис руський» — велетенська епопея про події всесвітньої історії та історії Давньої Русі від незапам’ятних часів до кінця XIII ст. Це — документальне першоджерело, де значуще кожне слово. Складається з «Повісті минулих літ», Київського літопису та Галицько-Волинського літопису.

Повість минулих літ — літописне зведення, складене в Києві на початку 12 століття, пам'ятка історіографії та літератури Київської Русі.

Оригінал (першопис) «Повісті минулих літ» до наших днів не зберігся. Збереглися лише пізніші списки. Під «списком» розуміють «переписування» («списування») з іншого джерела. Найдавніші з них — Лаврентіївський, переписаний 1377, що охоплює події до 1110, та Іпатіївський (Іпатський), переписаний на початку XV ст. з доведенням розповіді до 1117. Відомі три редакції «Повісті минулих літ»: перша — складена ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором із літописних зведень поч. XII ст. з доведенням розповіді до 1113; друга — ігуменом Видубицького монастиря Сильвестром у 1116; третя виготовлена у Видубицькому монастирі 1118 для Мстислава — сина Володимира II Мономаха.

«Повість минулих літ» — перша в Київській Русі пам'ятка, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Висвітлює історію східних слов'ян та князівської влади, утвердження християнства на Русі, містить оповіді про виникнення слов'янської писемності, відбиває настрої різних суспільних верств. Записи подаються порічно. Використано перекази, оповідання, повісті, легенди.

Переклад «Літопису руського» (з додатком творів Володимира Мономаха) українською мовою здійснено вперше. Книга містить фундаментальний науковий апарат, широко ілюстрована.

Видання універсальне. Воно придатне і для наукової роботи, і для задоволення інтересу любителів рідної історії.

Редакційна колегія:

О. Т. ГОНЧАР, Ю. П. ДЯЧЕНКО, М. Г. ЖУЛИНСЬКИЙ, В. І. КРЕКОТЕНЬ, О. В. МИШАНИЧ, Ю. М. МУШКЕТИК, В. В. НІМЧУК, Т. І. СЕРГІЙЧУК, П. П. Толочко, В. О. ШЕВЧУК

Відповідальний редактор О. В. МИШАНИЧ

Передмова, примітки, іменно-особовий та географічно-археологічно-етнографічний покажчики, генеалогічні таблиці, карти і плани Л. Є. МАХНОВЦЯ

Редактор С. А. ЗАХАРОВА

Книгу составляют путевые записки первых русских путешественников, «ходивших» в различные страны Западной Европы и Востока в XI-XV вв. с паломническими, торговыми, познавательными целями. Записки содержат описания социального и этнографического характера, в них отразился внутренний мир русского человека того времени.

Часть издания: переводы с примечаниями к древнерусским текстам.

«Домострой» и «Юности честное зерцало» – два самых известных в истории русской литературы этикетно-бытовых текста, содержащих советы на все случаи жизни: какими должны быть отношения между родителями и детьми, как вести себя в церкви, как принимать гостей, как правильно держать себя за столом, как обращаться со слугами и т. д.

Эти учебники житейской мудрости неизменно вызывают читательский интерес. «Домострой», созданный в XVI веке, стал символом старой Московии; «Юности честное зерцало» (XVIII век) изображает общественную и домашнюю жизнь человека в новой, петровской России. Они взаимно дополняют и освещают друг друга, прекрасно прочерчивая исторический путь России и исторический опыт минувших столетий.

Перед вами книга о мифах, легендах и традициях коренных народов Урала и Поволжья — русских, татар, чувашей, марийцев, манси, мокшан и эрзян. Вас ждут удивительные истории о зиланте и шайтане, деревянных и глиняных людях, богатырях и оборотнях, волшебных заклинаниях и зельях. Откройте для себя сказания о медвежьей силе и змеиной мудрости, богах лесов и снегов и узнайте больше о культурном богатстве России!

Человек всегда был центральным объектом литературного творчества. Социальная действительность, быт, а также природа и историческая изменяемость мира всегда изображались в соотношении с человеком.

В книге «Человек в литературе Древней Руси» автор рассказывает о стилях изображения людей в древнерусской литературе и живописи. Дмитрий Сергеевич своей понятной и увлекательной манерой повествования вовлекает читателя в интересный и своеобразный мир литературы первых семи веков ее существования и рассказывает о развитии ее художественных методов.

Книга будет интересна не только литературоведам и искусствоведам, но и широкому кругу читателей, интересующихся историей литературы и историей искусства.

Велесова книга — первый полный литературный перевод на русский язык священных текстов новгородских волхвов IX века. Велесова книга — источник, в котором отражена история и верования многих европейских и азиатских народов от конца II тысячелетия до нашей эры до IX века нашей эры.

Часть издания: перевод и статьи.

Русская повесть XVII в., рассказывающая о жизни и деятельности народного героя Албании Георгия Кастриота Скандербега, издается впервые. Ее издание имеет своей целью ввести в научный оборот это незаслуженно забытое произведение древнерусской литературы, познакомить с ним широкий круг читателей и в этой связи сообщить некоторые сведения по истории Албании...

Первая публикация древнерусской повести XVII в., сохранившейся в девяти списках. В повести рассказывается о событиях XV столетия.

Статья профессора Института наук в Тиране Алекса Буды была написана (на французском языке) специально для настоящего издания (перевод Н. Я. Рыковой под редакцией В. С. Люблинского).

«Хожение за три моря» тверского купца XV в. Афанасия Никитина – классический памятник литературы русских путешествий, наверное, самый знаменитый из них. Новое академическое издание выдающегося труда Никитина обобщает все предшествующие научные издания, бережно сохраняя достижения ученых в исследовании, передаче и комментировании текста. Вместе с тем оно ликвидирует существенные недостатки старых публикаций в анализе происхождения рукописей «Хожения», в характеристике путешествия и взглядов Афанасия Никитина и, что немаловажно, в понятности и доступности его сочинения для читателя. Русский взгляд на мир, великолепно переданный путешественником времен объединения Руси и освобождения ее от ордынского ига, близок и понятен современному читателю потому, что простой купец Афанасий выразил убеждения, которые лежат в основе нашего мировоззрения.

Издание адресовано студентам и преподавателям исторических специальностей, политологам и всем интересующимся историей России.

В книге собраны записки русских путешественников, побывавших в XVIII в. в странах Востока. Это редкие исторические материалы, большинство из которых было опубликовано сто и более лет назад.

Для учителей, а также широкого круга читателей.

В сборник включены ключевые произведения древнерусской литературы XII-XVII веков, наглядно отражающие ее жанровую, стилистическую и образно-тематическую многоликость: «Повесть временных лет» – первая русская летопись, созданная монахом Киево-Печерского монастыря Нестором; «Поучение» великого князя Киевского Владимира Мономаха – первая русская светская проповедь; «Моление Даниила Заточника» – один из ранних опытов русской дворянской публицистики; «Повесть о разорении Рязани Батыем» и «Повесть о Горе-Злочастии». Все тексты публикуются в переводах выдающегося русского литературоведа, академика Д. С. Лихачева и снабжены подробными комментариями.

В формате PDF A4 сохранен издательский макет книги.

В книге впервые собраны древнерусские вирши первой половины XVII в., представлен широкий неизвестный и малоизвестный материал, воссоздающий картину первоначального этапа в истории русской письменной поэзии.

Адресованная широкому читателю, книга строится таким образом, чтобы с возможной полнотой показать ранние достижения отечественной стиховой культуры, ее становление в условиях растущего многообразия литературных жанров, познакомить с богатой плеядой первых русских стихотворцев.

Жемчужины светской литературы русского Средневековья XII – XV вв. Поэтичная «Задонщина» и яростное «Сказание о Мамаевом побоище», душераздирающая «Повесть о разорении Рязани Батыем» и таинственное, полное литературных загадок и тайн «Слово о полку Игореве»…
Их веками переписывали вручную, читали и перечитывали, комментировали и обсуждали. Рукописи их горели вместе с усадьбами и монастырями, и отдельные копии уцелели лишь чудом, чтобы донести до нас не в сухом и равнодушном, а в ярком, эмоциональном, художественном восприятии безымянных по большей части гениев русского слова великую и драматичную историю Руси – с ее феодальными междоусобицами и сложными, неоднозначными отношениями с Великой cтепью, национальной трагедией монголо-татарского ига и великим национальным подъемом, позволившим это иго наконец сбросить.
Произведения, в которых оживает прошлое Руси.

В формате PDF A4 сохранен издательский макет книги.

В книгу вошли произведения древнерусской литературы, которые изучаются в школе. «Повесть временных лет» – выдающийся памятник древнерусского летописания. Автор «Повести» монах Нестор, основываясь на летописях, рассказывает о возникновении Руси, деяниях князей, обычаях племен и многом другом. «Поучение Владимира Мономаха» – произведение светского характера, описывающее образ идеального правителя, мудрого и справедливого.
В «Слове о полку Игореве» повествуется о неудачном походе в 1185 году на половцев Новгород-Северского князя Игоря Святославича. Описывая этот поход, автор размышляет о судьбах Русской земли.
«Повесть о разорении Рязани Батыем» посвящена трагедии Рязанской земли, на которую обрушился первый удар Батыя в 1237 году. В сборник включены также «Сказание о Борисе и Глебе», «Сказание о житии Александра Невского», «Повесть о Петре и Февронии Муромских».

В предлагаемом читателю сборнике былин представлены почти все основные сюжеты русского народного эпоса.

В книге представлен свод классических былин, с большой полнотой знакомящий с художественным богатством русского народного эпоса. Материал издания сгруппирован в разделах: «Старшие богатыри. Первые подвиги богатырей Киевских», «Богатырские сражения», «Эпическое сватовство», «Новгородские герои», «Эпические состязания», «Скоморошины, пародии, небылицы». В «Приложении» помещены отрывки из других вариантов былин, позволяющие осознать историческую жизнь былин в многообразном воплощении одних и тех же сюжетов.